Терапевтична казка для дітей

Терапевтична казка на подолання страху неприйняття однолітками, подолання страху війни.  З включеними в текст питаннями, для обговорення з дитиною.

Казка про сміливого хлопчика Максимуса на прізвисько Великий.

Це було давним-давно в далекі-далекі часи, коли людям так необхідні були справжні, сильні герої. Люди жили скрутно та тяжко в своїх містах та селах, адже їх міста та села спалювали великі, злі дракони. Дракони часто прилітали ніби не звідки. Вони роздмухували зі своїх пащ вогонь, сміялися, та дивилися  як горить земля.  Тому простим, мирним людям так необхідні були сміливі герої.

• Як думаєш для чого людям тоді потрібні були герої?
• Де простим людям взяти сміливого та сильного рятівника?

Сміливі герої потрібні були людям, щоб захистити їх від злих драконів. Люди радилися, бідкалися та ніяк не могли найти сміливця, який би не побоявся їх захистити.

В кожній родині думали та говорили приблизно однаково: «Хто піде проти такої сили? Сили не рівні. Де знайти такого велетня-силача? Краще сидіти тихо та будемо сподіватись на краще».

• Чому люди так боялися почати боротися проти драконів?

Одного вечора, в одній із родин радилися, як бути з цими драконами. Адже залишатися жити в своєму місті було небезпечно. Ця родина думала, що вони звичайні люди такі як всі, і нічого надзвичайного в їх житті статися не може. Родина, на перший погляд, і справді була звичайна: тато, мама, син та донька.

 До речі у цій родині, у хлопчика було дуже незвичне та красиве ім’я -  Максимус. Хлопчик завжди запитував у мами: «Чому ти подарувала мені таке ім’я?». Мама завжди з теплотою посміхалась сину і говорила: «Ти, мій особливий хлопчик, перший синочок. Коли ти народився і я побачила тебе, я зрозуміла яка сильна та мудра людина прийшла у цей світ. Тому, подарувала тобі це ім’я, бо воно означає – Великий! Великі справи та велике, щасливе життя тебе чекає попереду!».

Але якщо говорити чесно, то хлопчику Максимусу дуже часто перепадало від однолітків. Його часто дражнили та ображали діти.

• Як думаєш чому дражнили Максимуса?
• Чому Максимус так не подобався дітям? 

Діти його ображали через його незвичне ім’я. Максимус говорив, навіть кричав, своїм одноліткам: «Моє ім’я означає – Великий! Ось ви побачите, який я! Я гарний хлопчик і я можу багато чого, давайте дружити. Я вам розкажу про себе і навчу того цікавого, що вмію сам!». Але у відповідь він лише чув, насмішки та образливі слова: «Ха-ха, ти і справді великий, великий як гарбуз!». Так всі і називали хлопчика – Великий, ніби дражнячи.

• Як думаєш дуже ображався хлопчик на однолітків?
• Хто міг би його захистити від маленьких грубіянів?

Діти думали, що дуже ображають Максимуса, називаючи його Великим. Але він не дуже ображався, бо і насправді був великим. Його серце та душа були великим і мудрими. Хлопчик розумів, що не всі діти виховані та навчені добру, не всі діти бачили щось хороше у своєму житті. Тому серця маленьких грубіянів здаються злими, але це не так. «Просто так не можна стати добрим, веселим, щирим та дружнім, якщо ти цього ніколи не вмів та не бачив. Звичайно, ти будеш злим, якщо бачив в своєму житті тільки щось негарне. Та й дракони постійно лякають дітей та людей, тому не дивно, що ці діти такі злі. Воно просто постійно чогось бояться.» - так собі розмірковував мудрий та добрий хлопчик Масимус на прізвисько Великий.

• Ти згоден з думками Максимуса?
• А чому ти так вважаєш?

Так от, одного вечора родина Максимуса радилась, як їм жити далі, бо дракони можуть налетіти в будь-який час. Вони можуть і налякати дітей, і пошкодити врожай на полях і навіть, зруйнувати будинок.  Як тоді жити? На сімейні раді було прийняте рішення поїхати жити туди, куди дракони не долітають, де безпечніше. Максимус дуже засмутився, адже він не хотів їхати. Не зважаючи на те, що його дражнили і ображали, все ж він сподівався, що ці діти добрі і можуть змінитися. Просто їх постійно лякають дракони. Вони  ніколи не пізнають добра і краси, бо їх серця повністю заселив страх та злість на свою слабкість. «Вони бояться і зляться від того, що не можуть стати сміливими. Через це і вчиняють вони як боягузи – низько, грубо і негарно.» - розмірковував хлопчик. 

• Ти вже здогадався, що задумав хлопчик?
• Як ти думаєш, що буде далі?

Наш мудрий та сміливий Максимус вирішив діяти. Він вирішив врятувати місто від драконів. Він був розумним хлопчиком, тому розумів, що сили не рівні і йому буде потрібна допомога, сам він не впорається. За допомогою до дорослих звертатися не можна, вони ж не повірять в цей план і зачинять дома в кімнаті. Максимус вирішив покликати на допомогу вуличних хуліганів, що дражнили його. Хулігани підняли Максимуса на сміх: «Оооо, великий гарбуз вирішив поборотися з драконами? Ха-ха-ха, дивись не стань там, в печері драконів, великим печеним гарбузом!».

-Як думаєш Максимус відмовиться від свого плану?

-Як переконати хуліганів?

Максимус Великий був повен рішучості та знав, що назад дороги немає. Він вирішив переконати дітей. Він запитав в них: «Чому ви такі злі?». Ті почали сміятися, і говорити, що вони просто сильні, а не злі, а силу треба завжди показувати.

• Як ти вважаєш хулігани правильно розмірковують?

«А в чому ваша сила? В тому, що ви замість того, щоб комусь допомоги чи захистити, просто ображаєте тих хто вам не подобається?». Хулігани слухали і мовчали, а Максимус продовжував. «Ви напевно сильні я не буду сперечатися. Але ви – боягузи. Тільки боягузи знаходять собі для знущань тих хто вихованіший або слабший».

Діти щось почали виправдовуватися: «Та ми сміливі і добрі. От хочеш ми тобі це доведемо! Ми йдемо з тобою!». Отож ця компанія вирушила в печери до драконів.

• Як ти думаєш у них вийде їх план? Чому?

Діти дісталися до печер та увійшл туди. Звісно їм було там страшно. Вони взялися за руки та пішли у глиб печери. Дракони саме обідали, і не чекали гостей. «Гей ви, досить літати в наше місто, досить лякати та палити!» - крикнули діти до найбільшого головного дракона. «Це ви мені, комашня мала? Хто це тут такий сміливий?» - зі сміхом, запитав дракон. «Це я Максимус - Великий! Я прийшов подолати тебе! Зі мною найвідоміші хулігани з нашої вулиці! Їх всі бояться, бо вони тепер сильні і сміливі і за добро!» - закричав Максимус. «Добро! Ха-ха-ха, ви чули добро...» - сміявся головний дракон, звертаючись до інших драконів. Ті теж почали сміятися. Вони все сміялися і сміялися лише промовляючи слово «добро». Довго вони сміялися та геть втратили силу. Потім промовили, з останніх сил сміючись – «добро» і геть зникли.

Сміливі та добрі діти пішли додому. Міста та села більше ніхто не спалював. Люди ростили дітей, збирали врожай, та переповідали цю історію до наших днів.

Ще з тих пір серед дітей бувають сварки і образи. Це все тому, що не всі такі сміливі як Максимус, не всі мають в житті щось прекрасне, а дехто з дітей сильний але боягуз. Але час від часу, у кампаніях дітей заявляюється особливий хлопчик чи дівчинка. Які вміють переконати хуліганів, що спілкуватися і гратися можна по іншому, без образ і стусанів. Що можна не конфліктувати а мирно спілкуватися, або взагалі не дружити з тим хто тобі не подобається. Адже це нормально, коли тобі хтось не подобається, але не означає, що ця людина погана – вона просто не для тебе.

А ще з тих пір діти дуже часто, після сварки вигадують спільну гру. І дуже часто ця гра про те, як діти своїми добрими серцями рятують світ від злого дракона.

-Тобі сподобалась казка?

-Ти б хотів бути схожим на Максимуса Великого?

-А яку гру вигадав бы ты, щоб грати з дітьми?