Безсполучникове складне речення та розділові знаки

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Вода зійшла - колеса стали.

Здалось на мить: пливе у безвість ночі

Під парус хмар високий корабель.

Вірю: розум темне зло поборе.

Мрія ставала дійсністю, дійсність ставала мрією.

Промовистий факт: у ЛНУ шанують традиції минулих років.

Не було розуму змалечку - і на старість не буде.

Це - їжак, його руками не візьмеш.

Дитинству все казковим видається – не збіднюйте душі його красу!

Мусим добре знати: крім весни і літа, є ще в нашім серці осінь і зима.

До правди тяжко ми доходим, неправда прийметься за мить.

У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

Нема без втрати перемоги, без горя радості нема.

Замовк жартівливий вітер, причаїлась верба зелена, ущухли голосні  пташки.

Переконатися пора: зробивши зло – не жди добра.

Рівнина мовчала; жодного згуку не було чути.

Глянув на Дніпро і душа зраділа.

Бачу здалеку хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

Гуляють хмари сонце спить.

Був гарячий червневий день сонце палило нестерпно замовкли птахи квіти і дерева стомлено опустили листя.

Ластівки літають низько завтра буде дощ.

Махнула осінь в ліси вони зацвіли пурпуровими сірими та жовтими фарбами.

І не можна долі дорікати всіх не може обігріть вона.

Стоїть край лугу і сміється мати я пам’ятаю день той дотепер.

Поглянь у себе: море там вирує, міниться і грає.

Глянь на лиман – то й втішається око!

Степи стояли в сонячних шапках, чекали жнив пшеничні й житні ниви.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі.

Війне вітрець – дзвінка пшениця летить, кидається уплав.

Тихо шелестіло листя верболозу; сичала під ногами гостролеза осока.

Над землею стояло високе небо, в долині річки та над озером плив рідкий туман.

Співає день, співають клени, лопоче сонячна стріла.

Хмари розповзлися виглянуло сонечко.

На сонці ясени горять спадають ягоди з шовковиць.

Річка тече як щире золото між зеленими берегами кучеряві верби купають у воді віти цвітуть-процвітають маки городні високоверхі коноплі зеленіють…

Не бійтесь заглядати у словник це пишний яр а не сумне провалля.

Ішов дощ, глухо стугонів за  вікнами вітер.                        

І вірю я: любов зігріє жорсткий двадцять перший вік.                                     

Розкрив я очі – на небі вже зорі поблідли.

Вдарив грім - і хлинув дощ.