Безсполучникове речення

Палагна цвіла й веселилась Іван сидів і сох.

Сили покидали його життя втрачало смак.

Його шкура почорніла очі запали ще глибше.

Тепер наче щось вступило у неї навіть у будень носила шовкові хустки.

Холодні роси сідають йому на постоли небо зачервонілось зорі зблідли.

Сильніше подиха холод зростають воли на морі пробиваються верхи з білої піни.

Води простікали з верхів і ходять вже під ногами сонце простелило на небі свою корону.

Іван виходить на верх раптом холодно.

Міцна сім’я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Він зрозумів життя дається лише раз і двічі молодим не бути.

Золотіє вечірня тополя й дивним світлом горять небеса покотилась зоря мов

Од зеленого берега ніби повіяло холодком холодок ніби лащився до лиця

Заходить місяць гаснуть зорі з-за гаю спів несе луна.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Закрався вечір одшуміла праця.

Зрубав дерево посади два.

Дощ упав на трави оживуть отави.