Складнопідрядне речення

Щасливий, хто має сни милі.

Скільки голів, стільки й умів.

Виспівує та щебече , поки місяць зійде.

Немає такого дерева ,щоб на нього птиці не сідали.

Нещасна нація , котра не вміє цінувати свої таланти.

Хоча була північ ,спати не хотілося.

Де кров текла козацька ,трава зеленіє.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Де є страждання, там нема краси.

Звідки ласка, звідти й казка.

Та не злічить віків ,що встигли пройти.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.

Не писав я до тебе в останні два дні через те ,що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком , що дали віки.

Беруть кпини молоді міста пращурів , що вийшли з неоліту.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Сердега так перелякався, що аж тремтить.

Тепер я скрізь, де світло і любов.

Культурна людина та, яка залишається культурною на самоті.

Музика -журкіт води ,що струменить у фонтанах.

Коли в похід виходила батава ,її піснями плакала Полтава.

Як не буде птахів, то людське серце стане черствим.

Якби мені , мамо, намисто , то пішла б я завтра в місто.

Я воскрес , щоб із вами жити під шаленством весняних злив.

Твій дух став приниженим і плоским ,хоч слала доля чорні килими.

Ця подорож неждана , як грім на сніжній рівнині.

А може ,то така правда, як на вербі груші.

Темрява прозора, як буває перед сходом місяці.

Як нема чого їсти, то й святий збунтується.

Розкажи мені зоре, як правильно жити.

Німотна музика собору отих гармонійно піднятих у небо бань-куполів для тебе таки реально існує.

Ти здатен її оту музику чути.

Здавна відомо що заборонений плід найсолодший.

Після високого синього літа небо осені обвалюється на степи важкою мрякою туманами і світ стає маленьким.

Перекладачки перекладали книжки з грецької та інших мов на церковнослов'янську.

Єдина дорога ,відкрита Єльці,-це до Дніпра, до бакена, що обслуговує Катратий.

Заводські дівчата ,які йдуть зі зміни , пісень не співають.

Коли сонце ховається за повиті млою пагорби ,дніпрова гладінь бузковіє , рожевим береться.

Настане час ,що зовсім жінок у цехах металургів не буде.

Вас дратують люди ,проблеми яких торкаються лише того , що приготувати на обід і де що купити ?

Олексій зрозумів ,що коли зараз не опанує себе і візьметься за роботу ,то впаде низько в очах односельчан.

Холодний дощ ,що був перемішаний з мокрим снігом ,заступив яснії обрії ,тому враз потемніло.

Вогонь сказав, що, якщо загублять його, і захочуть знайти ,хай ідуть у той бік , де відчувають тепло.

А навкруги так гарно як в раю.

Хлопець ніби боявся сказати правду.

Як повна квітів чаша золота садами Київ гордо розквіта.

Парубок стояв як зачарований.

Під голубими свіжими грудочками землі чорніло старе химерне письмо ,яким тепер не пишуть до людей.

Зорі галактик із глибин всесвіту цілу ніч прислухаються, як зачіплянські коники цвірчать.

Якби я турбувалась лиш про себе ,вже оніміла б давно від самоти.

Темнота вужчала ,ніби самі гори змикалися над головою.

Де творчості немає, там і життя нема.

Відколи на світі гомоніли ,такої не чуто ніколи.

Здавалось, примарилось мені , наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні.

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим жаром.

Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця ,так що дерева потопали в ньому.

Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються ,хоч миру прагнуть.

Вони жили так , начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Ніхто не знає , де кого чекає доля.

На новому місці хлопці почувалися так ,неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов , куди гляділи очі.

Коли копають картоплю , ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе в невідомі краї.

Після дощу розморена земля лежить і слухає, що робиться у світі.

До того змучений , що нічого писати не можу , і цим мене гризе найбільше.

Коли немає сили , той світ не милий.

Скупий , якби міг , то б два рази одно їв.

Треба слову радощів додати , щоб уміло душу звеселять.

Хоч їдеш у гостину , а хлібу бери в торбину.

А на тому місці , де стояла тінь , іскрило сонце широкою плямою.

Знаємо ми, відкіль той сон.

Народ сам смакує собі долю , аби тільки не заважали.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний...

Осіннє сонце , що надвечір спромоглося продерти хмари , схилялося над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю.

Кипіло все напередодні весни , як кипить у казані над золотим багаттям.

Пішла до ворожки , щоб поворожити.

Незважаючи на те що починався дощ ,ми все одно пішли на пляж.

Чекаю дня, коли тобі скажу, що ця строфа нарешті досконала.

Велику силу чародійних перетворень мають наші ріки і броди , коли в них тоне й тоне місяць , коли в таємничих ямбах очеретів затихає птиця.

Ніколи я не знав , як тяжко жить без солов'я , що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким і гарячим.

Було шкода літа , що промайнуло , сонця, що вже помітно вихолоняло , степу , котрий стихав після гомону токів і пташиного граю.

Дуже рано я збагнув , що найвища премудрість , найвищі знання , накопичені людством за всі попередні віки , знайшли своє місце на папері , поселилися в книгах.

Біда навчить , кому подати руку і від кого прийняти чесний хліб.

Ніхто не знав походження річки Псел , бо губиться вона в туманній далечі віків.

Якби ми були дружніші , люди не знали б, як важко губиться вона в туманній далечі віків.

Недавно я поза Уралом блукав і Господа благав ,щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало.

Не поет ,хто боронить народну справу.

Відколи я пам'ятаю себе , я люблю вітряки , люблю посвисти їх крил , гудіння малинових жорен , і присвист , і зітхання ковша , коли він вбирає в себе зерно.

Тільки там , де плече торкалося плеча або чулося ззаду тепле дихання , люди напевно знали , що вони не самі.

По дорозі швидко вишикувалися заслони ,щоб перепиняти молодих і вимагати викупу.

Щоб радувати , просвітлювати душевний світ глядача і читача , треба нести просвітленість у своєму серці , треба правду життя підносити до рівня серця, а серце нести високо.

Коли він гукнув, дівчина швиденько обернулася , очі привітно блиснули і вона подала Маркові руку.

з'ясувальне

означальне

обставинне допусту

обставинну умови

обставинне часу.

з'ясувальне

означальне

місця

часу

міри і ступеня

з'ясувальне

означальне

обставинне допустове

обставинне міри і ступеня

місця

що на березі навпроти старого лісу.

так що тяжко було крізь нього пробратися.

що навесні ще був зовсім ріденький.

що аж не видно було великої річки.

дарма що вода від берега давно відступала.

з'ясувальне

означальне

обставинне місця

обставинне причини

обставинне мети