Безсполучникове складне речення

Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель. 

 Тільки Тоня як гляне в той бік, то мимоволі здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони із Віталиком! 

Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям. 

 А вдома у нього справжнісінькі чудеса: цієї весни хлопець сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила й невловне! 

Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити. 

Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують. 

Кузька задки виборсався з-під порога, оглядівся й завмер од переляку: край розсадника, високо підкидаючи землю довгим писком, рився величезний вепр. 

Кожна деревина має свій образ: ось цей в’язистий граб нагадує вузлуватого й міцного дядька Семена. 

А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. 

Це ще не сльози — це квітуча вишенька. 

 Дощ надворі — восени хліб у коморі. 

Менше вкусиш — більше ковтнеш. 

Сіроманець уже не котився — його котив вітер. 

Тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась. 

Минув рік, минув другий — козака немає. 

Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину. 

Уже немає хмар — то табуни сполоханих, розпужаних диких коней скільки духу мчаться понад хатами. 

А ясновельможний на воронім коні блисне булавою — море закипить. 

 Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває. 

 То не хмара — біла пташка хмарою спустилась. 

Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Зелена отава царинок розцвіталася раптом вздовж Черемошу плив різнобарвний потік. 

У садку ворушилося чорне як гадюччя гілля стьобало по туго напнутих дротяних розтяжках поміж низькими стовбурами яблунь та вишеньок білів сніг. 

Довгі плакучі трави крили тепер боки гори дзвінки корів обзивались як далеке зітхання. 

A Діти намостили птахові м’яку постіль з вати у старій

картонній коробці з-під взуття; її поставили біля

Чубарикового ліжка. (Л. Смілянський)

Б Ось тільки в лісі туман тримається якнайдовше, він тут

хапається за кожен виярок, сіріє в горіховій гущавині,

коливається над дзеркалом озера. (Є. Гуцало)

B Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі,

з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи

торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння,

ніздрі затремтіли в передчутті холодної води.

(Є. Гуцало)

Г Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка,

стригне очима по вулиці. (Гр. Тютюнник)

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

подує легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповідали подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися ти на маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.