Безсполучникове складне речення

дарувала змарнілій землі довгождане тепло.

і під снігом уже починалося життя.

наливаючи дерева соком.

бруньки розкривали крижані пута.

Навіть Віталик трохи торопіє ні живої душі ніде немає.

Розлучатись важко розлучатись мушу я зеленим Карпатам залишу свою душу.

Чисте сумління маєш спокійно спати лягаєш.

У парку безлюдно весь парк ще нагрітий після спекотного дня.

Підніми тільки очі угору знову станеш ти наче дитя.

Не забувай добре ім'я цінніше за найбільше багатство.

Нема чого печалитися всує чимало бід минуло і мине.

Вітер з гаєм розмовляє шепче з осокою.

Вечірня хмарина розтанула в небі у пала зоря за крутий небосхил.

Посієш вчасно вродить рясно.

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини.

Бузково пахне вечорова тиша садками ніч крадеться у село.

прихована в алегоричних образах.

і ми прагнемо осягнути її глибинну суть.

саме вона становила сенс життя мудреця.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

безцінне "зерно істини", пізнане автором.

Здобули волю відшукали долю.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Посієш впору збереш зерна гору.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Сонце впало на сизу хмару обрій полум'ям запалав.

Мені снилось мельник я у старому млині.

Не повернуть минуло ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

і заєць нашорошився.

який налякав лося.

під ногами мисливців потріскували сухі гілочки.

строкаті дятли довбали дзьобами кору.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

саме так можна "побачити" його інтелектуальний розвиток.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.