Безсполучникове складне речення 3

Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев’яної огорожі за ними

купчилися кущі малини та смородини.

Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях.

Ось і сонце вся природа радіє йому сміються поля дзвенять у повітрі бджоли

птахи розспівалися в діброві.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

З нього можна було писати лицарів богів апостолів великих учених чи сіятелів

він годивсь на все.

Мороз притискує зривається північний вітер мете сніг через рейки.

Знаю з попелу сходять квіти.

Вірю з каменю б’є джерело.

В осінній час сім погод у нас сіє віє туманіє шумить гуде і зверху йде.

Я бачу ту кору пробивавють зелені голови жаб розкривають широкі рожеві роти, а відтак плямкають мокрими губами, немов старі ласунки.

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять.

Гаснуть у плавнях летючі комети тихо вмирає на заході ніч.

На Михайла ніч ясна буде зима сніжна.

Виглянуло сонце озеро вмить проясніло радісно посміхнулось до неба.

 Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Думав доля зустрінеться спіткалося горе.

Я входжу в ліс трава стає навшпиньки кошлатий морок лапу подає.

Вдаримо гучно ми в дзвони всесвіт обійде луна.

Лише бувало розплющиш очі ласкавий світ б’є у вікно у шибку зазирає веселий

поранок озивається лагідний материний голос.

Минають дні минає літо настала осінь.

хотілося дочекатися сонячного сяйва.

сонце сходило.

розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман.

вітаючи чорну землю з ранком.

обліплене з усіх боків чорними хмарами.

вишні вже відцвіли.

і встеляють землю білим квітом.

значить справжнє тепло прийшло.

пахнуть перші квіти навколо.

прийшов травень.

але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

нікого не було вдома.

 і луна йшла від тих звуків.

щоб хтось відчинив.

незважаючи на те, що ніхто не відчиняв.

Наука вчить багато а життя ще більше.

найшла коса на камінь бо коса не втне а камінь не подасться!

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на

Мелашку.

Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

Ще сонячні промені сплять а досвітні огні вже горять.

Він зрозумів життя дається лише раз і двічі молодим не бути.

 Од зеленого берега ніби повіяло холодком холодок ніби лащився до лиця

милував його влив в тіло розкіш життя почування радісне безклопітне й безжурне як сама молодість.

Золотіє вечірня тополя й дивним світлом горять небеса покотилась зоря мов

сльоза у долоні пшеничного поля.

Доброта це наче руки мами на яких тримається життя.

Заходить місяць гаснуть зорі з-за гаю спів несе луна

Біля самої дороги проглянула купка молоденьких печериць далі хтось розбризкав по траві суниці на білій черешні соковито рожевіють ягоди.

Шумлять жита хвилюється пшениця народжується ранок вдалині.

Весняне тепло раптово топило товсті шари снігів зима цього року не

поскупилася снігами.

Хмарка над Одесою поворушила крайками крил зривався вітрець море

почорніло.

Старі люди кажуть два хитрих мудрого не переважать.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Стихла пісня тихо стало над степом.

Подивилась ясно заспівали скрипки.

Подивись з початку року на землі лежать сніги.

Ми можемо померти не вмре Батьківщина ми можемо загинуть не загине народ!

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Коли на Юр’їв день мороз то і під кущем овес.

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.

Тепло було й вишні цвіли рясно.