Діагностична робота за 8 клас

Ось ти ідеш повільною ходою і слухаєш, як день шумить життям.

У сухий настій лісових трав і квітів вплітається повів яблук і меду.

Шумує Черемош, і дорога біжить до нього, мов потік.

Вечір опускається в гори, і грудочки першого снігу блищать на них.

Гомоніла пуща лунко, стоголосо, зелено-пурпурні розчесали коси сосни вікові.

Останні вже дукати береза на пальцях лічить, літу віддає.

Яка прекрасна і невблаганна осінь переступає в шурхоті яснім!

Часом присниться синій барвінок, сивий полин, сум чебрецевий, озеро в лісі, тихий зарінок…

Високо в небі роїлися золоті зорі.

Аж ось стали хмарки збиратися.

Скільки літ пролетіло, промчало.

У долину поміж садків лебедями пливли хати й не наважувались у річку вступити.

Шлях Чумацький над нами прекрасний як білий рушник, і зірки яскраві наче розсипи солІ.

Калина хвалилась що з медом солодка.

Бачить чуже під лісом а не бачить свого під носом.

Вогняним їжаком сердито настовбурчивши золоту щетину сідало сонце.

Особливо помітнішою, яскравішою стала його усмішка.

Картинками старих дитячих книг здається далеч.

У нашому районі будують лише котеджі.

Тільки згори, з південного степу несе чебрецевим духом.

Ставок зачервонів проти заходу, наче политий кров’ю.

У час гарячий полудневий виглядаю у віконце.

Мені ще сниться зорепад.

Іду, вдивляюсь в зелені сходи, туман аж синій спада на води.

Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер.

На стінах – карти південних морів.

Ніхто не наважувався заговорити першим.

Від похвал розумнішим не станеш.

Наш виступ покажуть по телевізору.

У газетах пишуть про зустрічі із зарубіжними партнерами.

Долею послано нам щедру врожайну осінь.

На кораблях піднімають вітрила й прапори.

Цілий день було холодно.

Од квітника запахло прив’ялими чорнобривцями. 

Вдень земля од кульбаби – як зоряне небо, уночі небо – наче уквітчана кульбабою лука.

Пахне ніч гвоздиками над принишклим світом, яблунями дикими, тополиним цвітом.

До землі приліг і слухаю тремтіння невгамовне.

Молюся, знову уповаю, і знову сльози виливаю (неозначено-особове).

Співаймо, сестрице, веснянку (означено-особове).

З молодої ольшини роблять свистки (неозначено-особове).

Решетом воду не носять (узагальнено-особове).

Запам’яталося гарне дівоче обличчя.

В альбомі були давні студентські фотографії.

Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь.

Це був високий інтелігентний чоловік.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? 

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Чому ж ти лицар мій на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі?

Не журися козаченьку ти ще молоденький.

Мамо ви чуєте? Вітер з долини цілує червоне серце калини.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося зелене листя.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах.

Широкі промені вдарялися об кам'яні плити, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Отаман дуже полюбив Миколу; настановив його за крилаша, себто за свого помічника.

Зовні спокійний, він жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою. 

Знесилена горем мати схилилась на бильце канапи і заснула.

Тимчасом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік. 

...pобота була закінчена на годину раніше.

...він закінчив роботу на годину раніше.

...роботу було закінчено на годину раніше.

Критики називали І.Франка прихильником європейського декадансу.

Дід Сахрон сердився на онука І куди б я ото поривався від гончарного круга?

Брянський, посміхаючись до Блаженка втомленими холодними очима, сказав щоб він не турбувався.

Наталка запитала чого він мовчить.

Ну й чого ж ти мовчиш? запитала Наталка.

«Татку, поведи мене вище, на перевал», - не раз уже просила Натела. - Натела не раз просила татка, щоб той повів її вище, на перевал.

Часто кажуть: «Ясні зорі – то найкраще в цілому світі».  - Часто кажуть, що зорі – то найкраще в цілому світі.

«Ти звідки?» - запитав Черниш Козакова. - Черниш запитав Козакова, звідки ти.

«У нас, професоре, саме жнива», - натякнув Деркачов. - Деркачов натякнув професорові, що в них саме жнива.