Кома, крапка з комою, двокрапка між частинами безсполучникового складного речення

Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу – росли молоді осокори, клени й каштани.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

На все впливає мови чистота: зір глибшає, кращають уста, стає точнішим слух…

У лісі діти назбирали багато різноманітних грибів, а саме: боровиків, лисичок, підберезників, сироїжок.

кому, крапку з комою

кому

двокрапку

крапку з комою, двокрапку

кому

крапку з комою

двокрапку

Десь далеко, в повитих туманом плавнях, вставало сонце... тихо курились луки, переливаючись іскристими барвами.

Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям... свистів стругом бондар.

Порозтають тії білії сніги, покриються травицею всі луги... розів ‘ється калинонька і садок.

Небо порізали вогнями стріли, ударив грім... на пильних дорогах знявся вітер

Сонце підбилося високо вгору... надворі стало душно.

Пригріло сонечко, обсохла земля... потягла орача в поле.

Цілісінький день у роботі... одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає.

Пароплав обганяє плоти... високі хвилі налітають на них.

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину... над водою гне з вербою червону калину.

Любіть книгу... вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас поважати людину.

Роса блищить на сонці... чисте срібло.

Продержало з тиждень морозом...земля заклякла як кістка.

крапка з комою

кома

двокрапка

Я знаю, правда переможе.

Солов'ї затихли: почався дощ.

Ми стали тренуватися більше: у нас сильні суперники.

Кажуть: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу. 

п'яти

трьох

чотирьох

двох

Лягло сонце за горою зірки засіяли.

Умовк кобзар сумуючи щось руки не грають.

Закон життя один вірно служити своїй державі.

Поглянь вуалі білосніжні смагляві вишні надягли.

Шматочок сині в неба позичаю в проміння сонця - нитку золоту.

Пам'ятайте людина з природною усмішкою і сама стає бадьорою та життєрадісною.

Обнімає ніч зорю за плечі синьо посміхається зоря...

Оксані радість мати дала полотна на хустку.

Сойка – підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Нас кличе у мандри дорога нам грає чарівна струна.

Пам'ятай смак визначається не по шкарлупі, а по ядру.