Контрольна робота № 3

Любов до тебе, Україно, найкращий в світі оберіг. (В. Черепков).

Містечко давно спочивало, скрізь було тихо. (В. Шкляр).

Зорі горіли все яскравіше, зливаючись в одну суцільну заграву. (В. Кучер).

Арештанти зі зв'язаними руками важко, поволі спинались на ноги й зістрибували на землю. (В. Шкляр).

Яка могла бути радість од волі, за якою чорною тінню стояла розлука?

(В. Шкляр).

Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці.

(М. Вінграновський).

Іду на зустріч з річкою Хорол, ніколи ми не бачилися з нею. (О. Довгоп'ят).

Неподалік, за верболозом, біля мольберта стояв молодий довговолосий чоловік і водив пензлем по палітрі. (М. Павленко).

Сяйливо блима яснозорий сад і місяць тане в ночі на долоні. (Г. Дудка).

Рвонув за поли вітер дику грушу - і ґудзиками впали горобці. (Г. Дудка).

Буде чисте небо ніжне і тривожне, і земля вбиреться в золоту красу.

(С. Жадан).

Якщо пісня в тебе іскриста, то й душа твоя чиста. (Народна творчість).

Перед наметом догоряла ватра і козаки сиділи на землі. (Д. Павличко).

Корови зайшли вже далеко вперед і треба було їх наздоганяти. (М. Стельмах).

Невелика Джерина пасіка була огороджена низьким тином і обставлена од півночі очеретом. (І. Нечуй-Левицький).

Десь плинуть дощі по шибках і бредуть сніги в полях. (Є. Сарапулова).

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь. (М. Боровко).

Дикі гуси зчиняють таке верескливе ґелґотання, що, почувши його, надовго не можеш витіснити із серця смутку. (З журналу).

Завжди приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей, робить їх братами. (В. Стус).

Коли до тебе прилечу засяє все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг. (Д. Павличко).

Вони не бачилися так багато літ, що навіть порахувати їх було лячно. (І. Корсак).

Перед чорним шляхом, що пролягав через ліс, Ворон потяг повід ліворуч. (В. Шкляр).

Хоч і хороше у великому місті, проте київський темп придатний радше для екскурсій. (М. Павленко).

Вирушаючи в дорогу, ми навіть не здогадувалися, де нас застане ніч. (У. Самчук).

Я читав книжку, яку подарували на день народження.

Чоловіки їхали шляхом, що пролягав через ліс.

Дівчина милувалася квітами, що стояли у вазі на вікні.

Студенти, які успішно складають іспити, отримують стипендію.

...якого так довго чекали діти.

...а потім небеса потемніли.

...і запрошував дітвору надвір.

...засипаючи все довкола.

Усі так виснажилися й ослабли, що почали тремтіти. (В. Барка).

Уздовж дороги, що по горбку збігає до ставу линуть струмки. (В. Самійленко).

Сніг блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитися. (М. Коцюбинський).

Поширенів думки, що навіть незначне потепління може призвести до глобальних змін клімату. (З журналу).

коли?

де?

який?

відколи?

чого?

...тому вирішили зробити привал.

...за якою розкинувся негустий ліс.

...щоб зупинитися там на ночівлю.

...коли вже починало смеркати.

Настрій у нього був такий, що хотів обняти весь світ (О.Десняк).

Усі спостерігали, як важкі потоки з неба поливали дерева й кущі (І. Багряний).

До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота... (М. Ткач).

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім Батьківщина (Л. Костенко).

Себе ми зрозуміли врешті-решт, коли відчули силу і відвагу. (Л.Горлач).