Контрольна робота №3. Головні члени речення та способи їх вираження. Тире між підметом та присудком. Узгодження головних членів речення

 поширені та непоширені

односкладні та двоскладні

повні та неповні

прості та складні

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна чудотворна фея.

Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Живе полум’я жагуче здійнялося вгору й засичало.

Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

Нехай добро заглядає у кожен дім і сіє своє золоте добро.

 Що ж воно таке, отой берег дитинства (В.Скуратівський)

Хто серця чистого добро злобою чорною поборе (М.Рильський)

Слово, чому ти не тверда криця (Леся Українка)

Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди (Олександр Олесь)

Повіяло холодом.

Петрик гнув кирпу.

 Іван хоче навчатися.

Відповів кожен з нас.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Намотати на вус – означає добре запам’ятати.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Щире кохання – то великий скарб.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Так, я буду крізь сльози сміятись… 

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева.

Так, я буду крізь сльози сміятись…

Прожити вік – не поле перейти.

Затихне і знову журитись почне.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

Я дуже радий вам допомогти.

Лісове болото обступили білокорі верби.

Ще здалеку побачили чотири берізки.

Стоять віддалік одна від одної три верби.

Учень бездоганно описав степ.

І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум'я й води (Л.Костенко)

Любить свій край - це для народу жити, боротися за юне, за нове (В.Сосюра)

Хто топиться, той за соломинку вхопиться (Нар.творчість)

Меланка з Гафійкою теж заробляли (М.Коцюбинський)

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

Дідусь із Васильком пішов косити.

Машина спускалася в байрак.

Сто зозуль кувало щовесни.

Мені осіння ніч короткою здається.

Більшість учасників конференції прибули пізніше.

На галявині росло дванадцять молодих берізок.

Василь з Іваном рано-вранці поїхали на косовицю.

ООН ухвалила важливе рішення щодо миротворчого контингенту.

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Баобаб дуже високе дерево.

Козак як мала дитина.

Вода добрий друг і помічник людини.

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

А Вкраїни ж мова мов те сонце дзвінкотюче...

Найвище уміння почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.

Час не наша власність.

Складений дієслівний

Складений іменний

Простий дієслівний

Це "добре" прозвучало тепер м'яко (І.Вільде)

Шипшина важко віддає плоди (Л.Костенко)

Все пахне молодістю і життям (М.Рильський)

Пройшло в мовчанні кілька хвилин (М.Коцюбинський)

Весняні ночі неповторні.

Три та вісім одинадцять.

Скрізь поточки як дзвіночки...

Тореадори це найсміливіші герої і ловкачі.

Сміятися не гріх над тим, що видається нам смішним.

Заміж вийти не дощову погоду пересидіти.

Прожити вік – не поле перейти.

Першою думкою Остапа було тікати.

Любити свій край – не є злочином.

Життя прожити треба чесно.

Два хитрих мудрого не переважать.

Он ідуть закохані і юні.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Чуже переступи, та не займи.

Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази.

Шість у квадраті тридцять шість.

Уміти жити оце велике діло.

Нікчемнвсть рідна сестра підлості.

Гуляти не ціпом махати...

Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа.

Ти виняток, ти унікум, ти не від світу сього!

Моє серце не стальне.

Пам'ятаймо, що держава це ми.

Розум без доброти лукавство.

Хмари в небі мов сива шаль.

Чотири та три сім.