Контрольна робота. Безсполучникове складне речення.

А. одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполуч­ника або сполучного слова;

Б.  прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником;

В. наявний лише один головний член;

Г.  прості речення об'єднані за змістом та інтонацією без допо­моги сполучників чи сполучних слів.

А. Дмухнув вітер понад ставом – і сліду не стало.

Б.  Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити.

В. Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.

Г.  Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль.

А. Засуджують те, що не розуміють.

Б.  Вмирає людина, але живе краса.

В. Багатому у двір котиться, а бідному – з двору.

Г.  Підходиш ближче – нема нікого.

А. Багато снігу – багато хліба.

Б.  Зникає мова – зникає нація.

В. Рани гояться – рубці лишаються.

Г.  Опеньки з’явилися – літо скінчилося.

А. В печі палає полум’я, кипить вечеря.

Б.  Мати вірила: земля усе знає.

В. Минають дні, минають ночі, минає літо.

Г.  Виставу закінчено, завіса упала, світло в залі погашено.

А. Мати вірила: земля усе знає.

Б.  Два голуби гудуть, голубка туркоче.

В. Подивилась ясно – заспівали скрипки.

Г.  Не русалонька блукає – то дівчина ходить.

А. Кінчилася битва – стала праця на місце гордої сестри.

Б.  Сьогодні день прекрасний – я в Карпатах.

В. Ось зараз відізветься дзвінок, я відкрию двері й онімію від радості.

Г.  Літо з дощами – осінь з грибами.

А. В неї запаморочилась голова; вона крикнула і трохи не впала на місці.

Б.  Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло.

В. У степу було тихо: блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Г.  Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів…

А. Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Б.  Вітер віє на долину колише билину рід до роду листи пише та на Україну.

В. Сонце сховалось за хмари з полудня вітер повіяв.

Г.  Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

А. Умовно - наслідкові.

Б.  Причиново - наслідкові.

В. Часові.

Г.  Друге речення пояснює інше.

А. Прийде осінь, у засіках буде хліб золотий.

Б.  Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють.

В. У глибині лісу стукав дятел, пищали синиці.

Г.  На поле синєє вечірній впав туман, над рікою пливуть його мінливі хвилі.

А. [ ] , [ ] , [ ], [ ]

Б.  [ ], [ ], [ ]

В. [ ], [ ]

А. [ ], [ ] одночасність

Б.   [ ]: [ ] пояснення

В.  [ ]; [ ] одночасність

Г.  [ ] - [ ] зіставлення

А.  [ ], [ ] одночасність

Б.  [ ]: [ ] пояснення

В.  [ ]; [ ] одночасність

Г.  [ ] - [ ] зіставлення

А. [ ], [ ] одночасність

Б. [ ]: [ ] пояснення

В. [ ]; [ ] одночасність

Г.  [ ] - [ ] зіставлення

А.  [ ], [ ] одночасність

Б.  [ ]: [ ] пояснення

В.  [ ]; [ ] одночасність

Г.  [ ] - [ ] зіставлення