Контрольна робота. Повторення вивченого у 8-му класі. Пряма і непряма мова

Найбільше в людях я ціную щирість.

Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи поетом.

Кругом хати ростуть старі велетенські груші, які ще посадив мій прадідусь.

Пісня - душа народу!

Осіннє сонце блиснуло на мить і заховалось.

Приходив дощ, і стало зимно.

Ще мить - і сад загубить пишну вроду.

Ніколи і нікому не бреши.

Стояла тиша й жаль було планету.

Тут навіть сон не ходить коло хати.

Безмірно жаль що ніжність вже не в моді.

Серцю кохати на жаль не накажеш.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Гаряче сонце, пустельність, тиша.

Посадили над козаком явір та калину.

Пахне луговими квітами.

діалогом;

прямою мовою;

цитатою;

словами автора.

"Ніде щиріше не співають, як на війні" - зітхнув Мирошниченко.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Струна бринить лагідною луною: "Я тут, я завжди тут, я все з тобою"!

"Якраз там і стояла їхня хатина, - мовила бабуся, - отам, біля старої яблуні".

Надворі хурделить, замітає дорогу.

Тиха, безвітряна ніч.

З нудного себе знову вислизаю, як равлик із палаючої хати.

Не кажи гоп, поки не перескочиш.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

"Гриміла наша мінометна та гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання.

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому - "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу".

"О Лавріне, ти переміг мене, - сказав схвильовано Крауз: - Я хотів просити тебе про дочку".

"Веди ж нас, Василю, до пана, - каже полковник Шрам. - Де він? Чи у світлиці, чи в пасіці?"

"Це - кінець!" - нестерпною іскрою пронеслось у свідомості.

Тоді вдова Бобренчиха озвалась: "Та вуха ж в'януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав'язалась".

"Нащо ви відв'язали нашого коня та заперли у свій хлів? - крикнула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та відв'язали його!"

І кожен фініш це по суті старт.

Над полем висить майже чорна синь.

В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі.

Аж раптом входить Вічність без пароля.

Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.

Труд для людини - джерело здоров'я і життя.

За мною і мати ступила у двір.

Остап не міг спати од того галасу.

Пригадую баба часто казала мені, що а хай тебе поб'є святе Різдво.

Михайло менi сказав, що ви збираєтесь їхати аж туди, де зовсiм немає лiсiв...

Сестра просила брата, що заграй на скрипці.

Батько розгублено сказав, що ти дивись.