Повторення за 8 клас. Пряма мова. Непряма мова. Діалог. Цитата (Контрольна робота №1)

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

«П, - а , - П».

«П, - а : - П».

«П, - а , - п».

«П! – а: - П».

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка? »

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Казав пан : «Кожух дам», та слово його тепле

Англійці в розпачі кричать, - «Рятуй нас, милий боже!» (Леся Українка)

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка)

«Ось і траншея, по якій ми вели вогонь»: сказав Брянський, і всіх потягло глянути на результати своєї роботи (О. Гончар).

«Марино, Марино, гукав він, витріщившись у сволок очима, — кажеш, що пам’ятаєш давнє лихо? !!» (Панас Мирний)

Аскольд ствердив, що й Людмила так про це говорить (з підручника)

Мати питала в Лавріна, чи гарна хата в його Мелашки (з підручника)

Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали сіно возити (з підручника)

Вишлевич зупинив пана Юзефа і запитав, а де Юлія (Іваничук).

«Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. І поки живе мова — житиме й народ як національність» (І. Огієнко).

«Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П. Тичина).

«Один з найулюбленіших народних героїв — козак Голота, який не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота» (з підручника).

«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», - ще раз співає хор. (І. Нечуй-Левицький)

1

4

5

8

1

2

5

8

1

4

5

8

"П, - а, - п".

"П", - а.

А:"П?"

 "П, - а: - П".

"П, - а. – П".

А

Б

В

Г

Д

Е

Є

Ж

Не раз бувало гірко нене.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Працювать працювать безумовно!

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

Бачу, що всі кругом сміються і Людмила Василівна і режисер і оператор.

Сонце ліси поля води повітря все це святиня, яку маємо берегти..

Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

З добра й любові приходить щастя (А. Мойсеєнко).

Працею людина сильна і красива (О. Гончар).

Шукаю вже не щастя а поради (В. Грінчак).

Ми маємо право на сум і любов. (В. Симоненко).

РОЗПОВІДНЕ

ПИТАЛЬНЕ

НЕОКЛИЧНЕ

ОКЛИЧНЕ

ПРОСТЕ 

СКЛАДНЕ

діалог

полілог

цитата

пряма мова

непряма мова

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

. Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Леонід Первомайський писав: «Я винний в тім, що світ не ліпший… Я винний в тім, що правди слово Ще схоже в ньому на брехню…».

“Іван Франко підкорив свою титанічну працю ідеалові свободи і рівності… Він сам написав стільки, скільки, мабуть, написали всі українські літератори дожовтневих часів…” (Д. Павличко).

"Я змушений був тебе перемогти, щоб жити"! — загорлав я у розпачі.

 Говорячи про покликання людини на землі, Максим Рильський проголошує: “Яке глибоке щастя — жить, буть гідним імені людини, народу й людськості служить!”

— Чого ви, мамо, не злюбили Гриця?

Яка вас думка все не полиша?

— Не служать очі на таке ди­виться,

Щоб так двоїлась хлопцеві душа!

“Борітеся — поборете, вам Бог помагає!” — закликав Тарас Шевченко.

 Прибулий з’являвся тільки до кошового, який звичайно казав: «Здоров будь! У Христа ві­ру­єш?» – «Вірую!» – відповідав прибулий. – «І в Тройцю Святу віруєш?» – «Вірую!» – «І до церкви ходиш?» – «Ходжу». – «Ану, перехрестись!» Прибу­лий хрестився (М. Гоголь).

«За віщо, за віщо я мушу терпіти стільки прикростей? – думав він, бігаючи по хаті. – Чи ж я хотів одібрати від них хліб?..» (М. Коцюбинський)

підметом

не є членом речення

означенням

додатком

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Гаряче сонце, пустельність, тиша.

Посадили над козаком явір та калину.

Пахне луговими квітами

Найбільше в людях я ціную щирість.

Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи поетом.

Кругом хати ростуть старі велетенські груші, які ще посадив мій прадідусь

Пісня - душа народу!

Не кажи гоп, поки не перескочиш.

З нудного себе знову вислизаю, як равлик із палаючої хати.

Тиха, безвітряна ніч.

Надворі хурделить, замітає дорогу.