Контрольна робота "Речення з відокремленими членами"

слова або сполучення слів, які називають особу або предмет, до яких звертається мовець;

члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення й виконують однакові синтаксичні функції;

слова або сполучення слів, якими мовець виражає ставлення до того, про що він повідомляє.

другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту й значення;

лише підмети

лише присудки

лише обставини

 лише другорядні члени речення

2,3

1,4

1,3

3,4

У травах коник як зелений гном на скрипку грає. 

Помилки друзів за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти.

Тихо-тихо стікає на землю зерно перестиглі сльози степів. 

Ніжна блакитна хвиля чиста й тепла кидала на берег тонке мереживо піни.

У хвилях ночі десь грім гуркоче, й пливе човен води повен.

У колисці сплетеній із верболозу мене малого мати колисала.

Стомлені спекою днини не замовкають долини в дзвоні рясних цвіркунів.

Праворуч від озеречка вже лежали росою прибиті покоси.

Ні, війна - це не жарти, це пекельний вогонь.

Розбирає хату Бесараб Філон, мій сусід, тесляр років за п'ятдесят.

Ходімо в райдугу, кохана, якщо зуміємо пройти.

Дівчина-бранка Маруся Богуславка, безперечно, є легендарною постаттю.

 ...до такої ж теплої, нагрітої слонцем хати.

....і помітила, що забула парасольку.

...теплого, тихого, вкритого бруньками.

... ще задовго до першого в цьому році дощу.

Навчатися треба постійно й не зупиняючись на досягнутому.

Дід стоячи через плече позирав у книжку.

Усі працюють не покладаючи рук.

Діти сиділи задумавшись.

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись

А пісня, наростаючи, пливла над берегом

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись

Один-однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер удалині й, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка.

Вустя нічого не бачила, крім отих швидких струмків, нічого не чула, крім їхнього лопотання

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника...

За браком часу, до замку не заїжджали

В туман загорнувшись, далекі тополі в душі вигравають мінорну гаму.

В казані допріває, булькочучи, каша.

Край шляху, в долинці, догорає вогнище.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.

Далеко попереду чорнів ліс обперезаний знизу сивим кругом чагарнику.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Листя вимите рясним дощем поблискувало на сонці.

Вражала розкішна картина осінньої природи обсипана сонячним промінням під блакитним небом.