Контрольна робота з теми "Однорідні члени речення"

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

 Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній імлі.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного мерця.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита. 

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

На Колимі запахло чебрецем, і рутою-м’ятою, і кропивою.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

А чи не занадто я славословлю старих своїх коней і село, і стару свою хату?

 То тут, то там на осонні прокльовуються пагінці картоплі, моркви, гарбузів, квасолі, динь.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі й гущину.

Як мати любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішалася зробленим.

 І коли доля раптом так жартує, що світло заступає чорна хмара, лише надія крила нам дарує і до життя у віру повертає.

1

2

3

4

5

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

 Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

1, 2

2, 3

3, 4

1, 3

1, 4

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Будинки сади сніги усе мліє в теплі сонця.

І все поволі зникає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

І квіт зорі і спалахи півонії, космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Неспокійний рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Голос Духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.