Контрольна робота за рік для 8 класу

Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий от смутку, тихий од думок, близький до сліз. 

Острів схожий на гігантський старезний вітрильник.

Падав тихий лапатий сніг.

Його роги нагадували осінній низькорослий кущ.

Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом.

Ластівочко звідкіля ти прилетіла? 

О слово рідне орле скутий! 

Мамо зваріть супу! 

Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу. 

Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули.

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви! 

Колонний безсонний смерековий зал.

Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, їхні чайки миттю шикувалися у формі півмісяця.

Кажуть сніг на полі — хліб у коморі.

Даруйте на слові мені важко вас зрозуміти. 

Вирішили ми з паном, або вирішив пан зі мною, впіймати того клятого сома! 

що піднімалися високо вгору; 

оповиті сірим туманом; 

і безлюдні ліси; 

як готичні вежі. 

вгору та упали додолу; 

вгору і вугіллям та попелом упали додолу; 

вгору і вугіллям упали додолу; 

та упали додолу. 

Невеликі ошатні вулики здаються хатами тих невідомих спільників, що вже знають про чари.

Дніпровими високими очима дитинно-сіро глянула весна. 

У центральній частині острова здіймається конусоподібний піщаний пагорб. 

І розпалась та велика іскра на іскорки малесенькі, незначні.

Ой місяченьку не світи нікому.

Ой не шуми луже! 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим! 

Купало Купало даруй мову рослинам. 

У ясні сонячні дні з голубого неба ллються на землю дзвінкі радісні пісні жайворонків, солов’їв. 

У турботах, труді, клопотах проходить уся чудова літня пора птахів. 

Вже стомилась кликать і чекать фіранкова трепетна рука. 

Народився на грані зими і весни розтривожений білий підсніжник. 

Ніжність наприклад описати математично не можна. 

Картина прямо скажем феєрична. 

Безумовно ти хоч не феномен але спритний чоловік. 

Мигнуло правильне (може колись навіть гарне) висушене немолоде вже обличчя. 

Тепер, коли під стелею горить синява лампа, а за буфетом чорні неприродно довгі вії надають очам вигляд блискучих комах очі Моніки, студенти не помиляються, що їдять і п’ють.

Звуки ніби малі світляні петлі налітали з усіх сторін обсідали думки і паралізували кожний її рух. 

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

Та либонь щось було засіяно. 

прислуховуючись до навколишніх звуків; 

мов блискавка серед ясного неба; 

і вирвав кінець повода; 

зляканий незвичайними звуками і химерними тінями.