Однорідні члени речення

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

І Волги плин, і вітер подніпровський несуть веселі наші паруси.

І день, і ніч, і тисячі ночей, спасибі вам за цю Шехерезаду.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкрилєність барв.

Радіти і садок, і поле, і долина.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка

А в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї милої.

На Колимі запахло чебрецем, і руто-м’ятою, і кропивою

А чи не занадто я славословлю старих своїх коней і село, і стару свою хату?

1

2

3

4

5

розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохало сіло в садочку під вишнею.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м’ясо.

І холод і голод оселилися в Чінчиній хаті.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

І гак і сяк намагався їм допомогти а не виходить.