Однорідні члени речення

Повторювані для більшої виразності слова.

Слова, що відповідають у реченні на одне питання, стосуються одного члена речення.

Слова, що стосуються одного члена речення, але відповідають на різні питання.

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і сила, й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Присудком;

додатком;

підметом;

означенням

Однорідними можуть бути тільки додатки, означення, обставини

Однорідними можуть бути тільки підмети і присудки.

Однорідними можуть бути всі члени речення.

Усе було прекрасне в цій дівчині i лінії бездоганної чистоти личка, i пропорції тіла, й гармонія кольорів (І.Вільде);

Калино, ти живи! Уві сні i наяву приходжу я до тебе, прилітаю з-за Єнісею, Bicли, з-за Дунаю, i рідною матусею зову, i падаю в пахучу мураву, i до колін солоних припадаю, i в щacтi непоганьбленім ридаю, бо корінь мій дитинний - тільки ти (І.Драч);

Скрізь плач, і стогін, i ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання i чола, схилені в журбі (Леся Українка).

Це над нами сумне лице яснішає сльоті, бо ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золотi (О.Пахльовська);

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М.Коцюбинський);

Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, i рідних місць, i рідних міст нема тоді людині (М.Рильський).

Чи ж ваше горде, яре світило не вмре, як одинокий грім? (А.Малишко);

До серця б'є гаряча хвиля; дика, непереможна жага життя палить усередині, сповняє усю його істоту (М.Коцюбинський);

I радісним, буремним громом спадають з неба блискавиці (В.Стус).

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Оцих господ приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж!

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна

було викосити косою в траві.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

І все поволі зникає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

1

2

3

4

5

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Ліворуч на стіні чорніли ковані двері угорі високий критий залізом дах.

Грізні й дикі татарські обличчя зі скісними очима й острими шапками викликали грозу невідомого їй, розкішного жаху (О. Назарук).

Довбишева хата була нова, велика, добре вшита, з чималими вікнами (І. Нечуй-Левицький).

Степова пилюга не ядуча, не гірка, а терпка (С. Плачинда).

Отець Лука вийшов до коней не тільки як хазяїн, але й як знавець (О. Назарук).

1

2

3

4

І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить.

Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння.

Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени.

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома. 

Тугі м‘ячі ударів або злітали вгору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз.

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. 

Риба з моря – не тільки користь, улюблена їжа, а й утіха для ока.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. 

Бігли назустріч хлопчик, окрилений радістю, та дівчинка.

Весна цвіла, співала ніжним цвітом, а на порозі вже стояло літо.

Під самою хатою росли червоні рожеві троянди.

Двоярусний білий собор було видно з усіх околиць міста.

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

У холодному небі зими виблискували зорі.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.

Вже листопад піднявся з-за дубів, і гай знімає золоту перуку.

Дали в дорогу різних почастунків, лящів, тарані і місцевих трунків. 

До них належить Київ, столиця України, древній стольний град Київської Русі, одне з найчарівніших міст світу.

Сплять озера і гаї. 

яке вказує па ознаку предмета

яке вжито в переносному значенні

яке вказує на час або місце дії

 із загальним значенням щодо пере­лічуваних однорідних членів речення

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні-духові та струнні.

Крім того для створення шумових ефектів використовували деякі предмети побуту як-от підкову рубель качалку тощо.

В обручі робили прорізи куди вмонтовували маленькі дзвіночки металеві пластини-брязкальця усе, що могло видавати дзвін.

Інші ударні інструменти тулумбаси бугаї набули великого поширення на Запорозькій землі.

Данило сідає на поріжку, розв‘язує ганчір‘я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули.

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви.

Свячена вода скроплює паску і нашу долю.