Однорідні члени речення.

а). …які виступають тим самим членом речення.

б) … які належать як до головних, так і другорядних членів речення.

в). … відповідають на те саме питання.

г). … відповідають на те саме питання і перебувають в однаковому відношенні до спільного для них члена речення.

а) Любіть Україну у сні й наяву,вишневу свою Україну,красу її вічно живу і нову, мову її солов'їну.

б)Ще не вмерла України і слава, і воля...

в)Світе тихий,краю милий, моя Україно!

г) Ой не хочу хатки,ані сіножатки,ні ставка, ні моинка,ні вишневого садка

а). Вже й ніч пройшла. довга, неспокійна, громовинна.

б) Якась жінка привітно посміхнулася до Марії.

в). Була одна мить, коли Марія хотіла ринутись до входу і впасти пластом на церковний цемент .

г) Маслюки пахли важко, задушливо.

а) І квіткою,й калиною цвісти над ними буду.

б) А море знай собі гуляє,і не кипить, і не горить.

в) Гей,нові Колумби й Магеллани! Напнемо вітрила наших мрій!

г)Життя ,немов ріка, пливе в майбутнє,в завтрашнє,в безкрає

а) Мандрували гайдамаки лісами,ярами.

б) Недавно,недавно у нас в Україні старий Котляревський отак щебетав.

в) Скуйовдить вітер пишну гриву, посипле листя в срібло рік.

г) І зелений гай, і Лаврін, і його очі - усе разом щезло.

а) Річка синіє,зітхає,сміється.

б)Рівними рядами стоять розлогі яблуні,груші,сливи.

в) Легка,біла постать з'являється над Лукашем.

г) Це добре - молодо,азартно,щомиті прямувати до мети.

а) Для нього світ починався пітьмою. (П.Загребельний).

б) Зелена земля і синє небо дрімали в легеньких сутінках (І.Нечуй-Левицький).

в) Глуха чорнота заливала все довкола, і він борсався на самому дні її важководдя і плакав у відчаї й безнадії.

г) Вперше Сивок побачив коня віддаля, коли пасся на луках коло річки і дід Родим покликав його посвистом.

а). Легка, біла прозора постать, що в обличчя нагадує мавку, з’являється з-за берези і схиляється над Лукашем.

б) Настка, погнавшись за якоюсь звіриною, заблукала в лісі, вже не маючи сподівань порятуватися, зненацька помітила велетенського оленя-рогача небаченої вогнистої масті.

в). Олень струснув рогами, тупнув ногою, мовби припрошуючи за собою жінку, поволі побіг лісом у найбільші гущавини, тільки високі роги значили його путь, - і Настка й собі погнала за ним свого коня.

г) Впала вона, заплакана й змучена, в обійми князеві, а олень щез, мов дух святий (З тв. П.Загребельного).

а) А знизу лине сумна,неголосна,зате рідна, українська пісня.

б) Розцвітай же, слово,і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі.

в) Сонце без проміння, однак червоне, ніби ясний світ на широку картину.

г) Волошка чи не волошка вистромила голівку з-поміж колосочків?

а) Вже й ніч пройшла. довга, неспокійна, громовинна.

б) Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

в) Втомились греки веслами махати, зайшли у двір.

 г) Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка.

а) Уже третій. і четвертий. і п’ятий минає – не малий рік.

б) Вони (листки) то відчайдушним зусиллям намагаються ухопитися за чужу гілку. то перед падінням пригортаються до іншого падучого листка. то наче звисають.

в) Не було ні хомута, ні голобель.

г)Сіно тут уже було давно скошено й завезено у стоги.

а) Старий батько з усієї сили з молодицями танцює, та за двір вимітає, та прохожих,проїжджаючих у двір закликає.

б) Верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть у мороці, а купаються в м’якій,

прохолодній тиші.

в) Пташина зграя начебто ходила ходором, то опускаючись донизу, то відлітаючи догори.

г) Сніг у полі побілішав, тепер проміння не тоне в гострій млі.