Однорідні члени речення

Однорідні члени речення завжди виражаються однією частиною мови.

Однорідні члени речення відповідають на одне і те саме запитання, відносяться до одного і того самого слова в реченні і є однаковими членами речення.

Між однорідними членами речення завжди ставляться коми.

Однорідними можуть бути лише головні члени речення.

І ключ журавлиний пливе в безконечність, і тиша над ним повисає щемка.

Давно за північ, та не можу спати.

Підуть дощі, а там і сніг нагряне.

Тут мне з дитинства пам'ятають і стрічають радо земляки.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, віти кучеряві, гори голубі.

Маслюки пахли важко, задушливо.

Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви.

Хата дихнула на мене теплом і димом.

З кожним днем для мене все рідніші ці гаї, і ріки, і поля.

І щастям, і добром, і радістю наповнені світлиці.

Слухаю мовчки вечірні отави, дихаю мудрістю трав.

Глухо, уже по-осінньому гули дерева.

Пахучий чебрець і терпкий деревій ростуть на узліссі.

Твоя мила й ніжна усмішка не йде мені з думки.

На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

сполучниковий

безсполучниковий

змішаний

сполучниковий

безсполучниковий

змішаний

Верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть у мороці, а купаються в прохолодній тиші.

Сіно тут уже було давно скошено та завезено у стоги.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Поїдемо поговорити з лісом.

Втомились греки веслами махати, зайшли у двір.

Вже й ніч пройшла. довга, неспокійна, громовинна.

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.

Старий батько з усієї сили з молодицями танцює, та за двір вимітає, та прохожих, проїжджаючих у двір закликає.

Верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть у мороці, а купаються в м’якій, прохолодній тиші.

Пташина зграя начебто ходила ходором, то опускаючись донизу, то відлітаючи догори.

Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть хлібом, вощиною і медами.

Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули.

Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття, для пригощання їхньою животворною цілющістю.

Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снувались над горами.

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави.

Частіше треба заглядать до себе в душу і вимітать сміття злоби, пил заздрощів і гордині дрантя.

За похилими тинами доцвітали червоні, рожеві, білясті, чорні ружі, осипали зі своїх дзвіночків цвіт.

Хай буде сад, і дерево крислате, і кіт-воркіт, і ще багато див.

1

2

3

4

1

2

3

4

Усередині трипільського будиночка була піч або відкрите вогнище.

Сіно тут уже було давно скошено й завезено у стоги.

Череп'яні уламки досі знаходять у полях, у лісах та в гаях неподалік села Трипілля.

Уже й ніч пройшла, довга, неспокійна громовинна.

На човнику й веслі від нас від’їхав травень.

Наче навесні чи влітку зазеленіли поля.

Лунала мелодія сумна і ніжна і тиха.

 На Кримських горах росли розлогі сосни й стрункі кипариси.

На ясні зорі, і на тихі води щемлива доле виведи мене. 

На ясні зорі, і на тихі води, щемлива доле, виведи мене. 

На ясні зорі і на тихі води, щемлива доле виведи мене. 

На ясні зорі і на тихі води, щемлива доле, виведи мене.

Не слухала Катерина ні батька (?) ні неньки.

То шиє (?) то поре, а все ниткам горе.

Будь сміливий не язиком (?) а ділом.

Поїдь (?) допоможи матері.

Або волю добути або дома не бути.

У його голосі забринів усміх чи прихована іронія.

Ні світ ні зоря а вже Василь у Наума.

Добудь нові слова новії струни або мовчи.

Ні революцій ані війн не відвернути не спинити.

Якийсь там гетьман чи отаман закопав нечувані скарби.

Даруй же людям слово невмируще і не жалій ні світла ні тепла.

На озері туман то лежить пеленою то хвилює од вітру.

1,3,4,5

2,4,5

1,2,3,4,5

1,4,5