Речення з однорідними членами

  Ще не вмерла України і слава, і воля... (П. Чубинський)

Світе тихий, краю милий, моя Україно! (Т. Шевченко).

  І зелений гай, і Лаврін, і його очі - усе разом щезло 

 І квіткою, й калиною цвісти над ним буду (Т. Шевченко).

Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно, пречудово - розцвітай же, слово! (П. Тичина).

А знизу, з-під палуби, лине сумна, неголосна, зате рідна, українська пісня (С. Плачинда).

У старі князівські часи на нашій батьківщині набув великої популярності образ Марії у вигляді Оранти: віруючі називали цей образ Марії як Заступницею, так і Непорушною стіною (Д. Степовик).

 Усі мости в цій країні були дерев'яні, через що людям захо­жим, або чужинцям, або мандрівникам, або завойовникам, або апостолам, або й пройдисвітам здавалося, ніби тут і зо­всім немає мостів (Д. Загребельний).

 За Вишгородом стоїть на Дніпрі сиза, проте з жовтим сутінком імла (І. Нечуй-Левицький).

Ми за згоду, волю, віру воздамо молитву щиру (Д. Білоус).

Підметом.

Присудком.

Папери були скрізь і на столі, і на полицях, і навіть стіни були обліплені ними (М. Коцюбинський).

 На вудлищі гнучкім прозора волосінь, та білий поплавець, та залізний гачечок ото і зброя вся (М. Рильський).

Тут все моє отой нестримний розмах пташиного крила, ма­гічний відголосок рими в говірці рідного села (Й. Струцюк).

І темний гай, і Дніпр дужий, і високі гори, небо, зорі, добро, люди і лютеє горе все пропало (Т. Шевченко).

  Вівса, пшениці, ячмені- все зіллялось в одну могутню хвилю... (М. Коцюбинський).

Річка синіє,зітхає, сміється (М. Рильський).