Узагальнення і систематизація з теми "Однорідні члени речення".

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Піду подивлюся як на полях ще лежить сніг.

От чому я сьогодні прокинулася ні світ ні зоря?

На кого покинув батька неньку старенькую?

Дивишся й не надивишся яка багата моя Січ була могутніми синами!

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів наполохано сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

 Ми стали збиратися додому (За М. Слабошпицьким).

Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном (Б.-І. Антонич).

 Ні риба ні м’ясо!

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський).

Усюди на полях у лісах і біля обійсть розливалися солов'їні трелі.

Соловейко без жалю розсипав камінці-самоцвіти бурштинові бусинки срібні середки.

Сніг падає на мерзлу землю сонні дерева й розлогі кущі.

Від неба від ланів від усього віяло одвічним спокоєм.

Узимку калина вабить нас червоними гронами. 

Срібно-білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку

Кущі глоду на галявині й у лузі вкрилися пухнастим снігом.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні.

З долини здіймається, мріє й леліє легеньке, ледь помітне павутиння туману.

Над монастирем повільно сходить червоне сонце.

Багата й прекрасна Волинь славиться своєю історією, чарівною природою й людьми.

Навколо пахучої і медоносної гречки вже все давно покошено.