Однорідні члени речення

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів наполохало сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Ходить, ходить осінь по місту.

Прийшла зима - і все заснуло навкруги

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі

У холодному небі зими виблискували зорі.

Луки, гори, пишні сади усе зелене й принишкле.

Скрізь червоно на небі, на узгір'ях і на горі.

Лози, висип, кручі, ліс усе блищить і сяє на сонці.

Усе неслося вперед вулиці, будинки, дерева.

Синє все озеро, річка, ліс.

Ні спека дня, ні бурі, ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Неспокій я бачив скрізь у дубовій корі, у стареньких пеньках.

Згадка про Батьківщину завжди і в щасті, і в горі супроводить нас.

Море, скелі, земля усе поволі зникає.