Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

З добра й любові приходить щастя (А. Мойсеєнко).

Працею людина сильна і красива (О. Гончар).

Шукаю вже не щастя а поради (В. Грінчак).

Ми маємо право на сум і любов. (В. Симоненко).

А. Бачу, що всі кругом сміються і Людмила Василівна і режисер і оператор.

Б. Сонце ліси поля води повітря все це святиня, яку маємо берегти..

В. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну.

Г. Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

А. Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Б. Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

В. Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

Г. І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

Поки живий я хочу справді жити.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву.

Видно було вже пізно бо ніде по хатах уже не світилося.

Здається вічністю маленька мить перед якою навіть смерть безсила.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

 О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене

 О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих

В О Львове батьку мій камінний, знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю

 За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! 

Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови.

Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди.

Розвійтеся з вітром, листочки, зів'ялі розвійтесь як тихе зітхання!

Україно! Ти, моя молитво!

Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий

Він дивився вбік і, здавалося, нічого не бачив, а можливо, не хотів бачити.

Либонь запізно зрозумів я, що слово треба берегти.

Весна мабуть блукає вже десь поряд, дзвенить бурульками, співає синицею

РОЗПОВІДНЕ

ПИТАЛЬНЕ

НЕОКЛИЧНЕ

ОКЛИЧНЕ

ПРОСТЕ 

СКЛАДНЕ

НЕПОШИРЕНЕ

ПОШИРЕНЕ

ПОВНЕ 

НЕПОВНЕ

ДВОСКЛАДНЕ 

ОДНОСКЛАДНЕ

ПРИСУДКОВЕ

УСКЛАДНЕНЕ

Не раз бувало гірко нене.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Працювать працювать безумовно!