олімпіада

Ізборник Святослава

Остромирове Євангеліє

Літопис "Повість минулих літ"

Острозька Біблія

про Мойсея

про Вавилонську вежу

про блудного сина

4

12

5

2

Загублена дитина

Грішник, що розкаявся

Нерідна дитина

Невдячний син

Ліро-епічний твір, переважно драматичного характеру з несподіваним сюжетом.

Епічний твір, у якому велика кількість персонажів та напружений сюжет.

Короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму викладу.

книжки чи зібрання книжок

колекція книжок

книжки щоденного користування

перекладну та оригінальну

рукописну та художню

апокрифічну та оригінальну

перекладну й рукописну

Пам'ятка оригінальної літератури

Перша рукописна книга

Притча

Балада

Прохор Чорноризець

монах Нестор

Ярослав Мудрий 

Феодосій Печерський 

945

1185

1113

988

одному

двох

трьох

чотирьох

"Смерть Олега від свого коня", "Вавилонська вежа"

"Легенда про Мойсея", "Смерть Святослава від печенігів"

"Заснування Києва", "Помсти княгині Ольги"

"Походи князів на Царгород", "Слово про похід Ігорів"

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

«П, - а , - П».

«П, - а , - п».

«П, - а : - П».

«П! – а: - П».

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка? »

«Не проводжайте мене.» - попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Казав пан : «Кожух дам», та слово його тепле.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

– Що ти хочеш від життя?

– Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

 – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

«Сідай за книжки. Зубри!» – «Мамо, епоха зубрінь минула». – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» – «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

Яка краса вигукнула Докія і оце воно у воді росте.

А батько ще й додасть добре діло за людиною ніколи не заіржавіє.

Отоді це сталося пояснила мама коли почалася повінь.

А що як гирлига скипів Горпищенко і додав по–філософськи у наш гирлига й ракета поруч стоять.

«П, – а. – П!».

«П, – а. – П?».

«П», – а.

А: «П?».

Непряма мова береться в лапки.

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка.

Цитата завжди пишеться з великої літери.

Уживання розділових знаків між прямою мовою і словами автора не залежить від їх взаєморозташування.

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», — жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто: — «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

Як ударив вдруге — вона й попросилась — «Не рубай, коханий, бо я — твоя мила».