Складне речення. Складносурядне речення. Самостійна робота

одна граматична основа;  

дві і більше граматичних основ;   

є другорядні члени речення.

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню;

Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот;

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало своїми іскорками.

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець (М. Стельмах).

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко)

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова (І. Вихованець).

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий (Народна творчість).

Буду я навчатись мови золотої, У трави-веснянки у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою (А. Малишко).

Не бажає мати зла своїй дитині, Не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко)

Неспокій, тривога проривалися з його серця (І.Цюпа).

Ти не колишній, і я не колишня (Г.Тютюнник).

Довіра і правда відкриваються нам з найменших років, з колиски (М.Сингаївський).

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала... (А.Малишко).

Під гаєм в’ється річенька, як скло, вона блищить... (Л.Глібов).

Куняє Київ стародавній над угамованим Дніпром (П.Филипович).

Складносурядне речення.

Складнопідрядне речення

Безсполучникове складне речення

Складне речення з сурядним і підрядним зв’язком.

Складносурядне речення.

Складнопідрядне речення

Безсполучникове складне речення.

Складне речення з сурядним і підрядним зв’язком.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле.

«П, - а , - П».

«П, - а: - П».

«П, - а , - п».

«П! – а: - П».