Підсумкова контрольна робота з української мови за другий семестр

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

У саду росло усе і яблуні і груші і сливи.

І яблуні і груші і сливи усе росло в нашому саду.

 І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі . 

будову слова

будову речення

будову словосполучення

словосполучення і речення

Уся вулиця співала та пританцьовувала.

Треба підкреслити підмети та присудки.

  Полетіла б я до тебе та крилець не маю.

У лісі пахло листям, грибами та ожиною.

1

2

3

4

лише звертанням

лише вставним словом

звертанням і однорідними членами

 звертанням і вставним словом

1

2

3

4

5

Стояла тиха ледь чутна красива ніч.

Срібний світлий притихлий ліс жде чогось, до чогось прислухається.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать в обніжку.

 То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

обставина і додаток

підмет і присудок

обставина і означення

 підмет і означення

обставина і підмет

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

 Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови. 

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

 Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну. 

 Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо, до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість.

Дай, Боже, панночко, тобі щасливу та красну долю!

Чи не покинуть нам, моя сусідонько убога, вірші нікчемні віршувать?

Вгамуйся, думко, не літай так буйно!

 Україно, хлопче, козаче

Людмило, зима, весна

 Галю, Маріє, пані Тетяно

Насте, Катре, донечко

 Мамочко, голубко, горлице в садочку, колискову пісню внуку заспівай.

Моє рідне село! Як же можна тебе не любити.

Прийми мої вітання, Україно!

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку, дай мені в дорогу долю золоту.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

 Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело? 

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

На думку професора посилається більшість викладачів.

Мар'яна невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

 Гори нібито стояли поруч проте до них іти довелося більше як дві доби.

 Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.

Народу були зав'язані очі а він проте повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка. 

Дивна річ, що саме так народжується мудрість, щирість, ніжність — усе те, на чому стоїть сей світ.

Діти, будь ласка, не галасуйте!

На жаль, історія не зберегла ім'я майстра.

За словами умільця, будь-яка насінина є від природи гарною.

Тиха й мирна вона його кохала щиро й віддано.

Омиті росами квітки розтулюють повіки.

 Сполоханий світлом хижак звів й пильно дивився у віконце.

Пригадалися вірші Михайла Стельмаха переповнені світла бентежної рокованої води любові садового чи лісового рясту.

Ходить вечір, мрійник мій веселик, по дніпровій сивій ковилі.

Я уявив собі на мить цю своєрідну поліську Венецію, уявив її весняну земну красу - ніжну, дивну.

 На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли.

При ній (Елі) була її мама - рідна, жертовна; при ній був її чоловік - надійний, коханий; вона пам'ятала Дмитра - далекого, юного.

 Із вирію летять курличучи ключі.

 Працювати не покладаючи рук.

Краще вмерти біжачи, ніж жити гниючи

 Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Покидаючи рідний свій край, нащо хоче козак за Дунай?

Усі, окрім Андрія, прийшли того вечора на збори.

Вулиця, присипана сніжком, хрумтить.

У серці моєму живе сонцесяйна перлина - срібномовна моя Україна.

Уздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини.

 Андрій терпляче чекав, коли скінчиться дощ.

Ці лапаті сніги, ніби попіл імперії, так дбайливо тендітні ховають сліди.

Я тоді довго сидів над Дніпром, заколисаний його тишею.

Тільки підмет

Тільки присудок

Або підмет,або присудок