Просте речення .Другорядні члени речення

підмет

присудок

означення

додаток

обставина

Віщують сині береги красу і щастя небувале.

Не випив кави, не з’їв тістечко.

Сонце доходило до спокою, червоним світлом обдаючи землю.

Я не боюся жахів війни, я боюся зради.

Я п’ю тебе, мій золотавий трунок із щастя троянд.

Чи доводилося вам бути на морі?

Черниш наказав розвантажити коней.

Порива мене палке бажання послухати гірської гущі гомін.

Він співак і не хотів жертвувати своїм голосом.

Далеко-далеко від скелі почали пінитися хвилі.

І все то те, вся країна, повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою.

Над річкою село з білими хатками та вишневими садками.

Пишні левади пропахли медовим ароматом.

Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

І раптом вітер стрибнув угору, підняв дикий і шалений рев.

Людина – найскладніша і найтонша система.

У всякого своя доля і свій шлях широкий.

Людина праці перемагає все.

Будь не тільки сином батька, а й сином народу.

Думка про землю будила Маланку по ночах.

І квіткою, й калиною цвісти над ним буду.

Не треба правду говорить цвітасто.

Блискуче срібло роси починає тремтіти синім туманцем.

Кава по-турецьки заполонила зали готелю.

Вік звікувати – не в гостях побувати.

підмет

присудок

обставина

додаток

означення

підмет

присудок

обставина

додаток

означення

Мета життя – зоря на людськім виднокрузі!

Бачити своє творіння – це така невимовна радість.

Книга – морська глибина.

Любить свій край – це для народу жити.

В лощині раз за разом зривалось „ура”, гучне, далеко тануче.

Але якось вночі підійди і торкни мої віти – я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь.

Ми читали повільно

Бути мудрішим за себе – от завдання.

Скільки днів пролетіло над нами.

Лише декілька машин залишилося на шосе.

Історія – це святая святих народу.

Життя без книг – це хата без вікна.

Я так люблю сіяти.

Місто Львів знатне своїми вуличками та вузькими трамвайчиками.

Промені сонця пробивалися крізь серпанок вікон.

Дикий кабан,тобто вепр,водиться на Поліссі

Сльози гарячими солоними струмками побігли по щоках дівчини.

Брянський ,як командир, відповідав за всіх

Розумний мовчить, коли дурень бурчить.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Річка Дніпро- символ України

Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою.

В Чіпчинім серці вже ворухнулось бажання верховодити.

Маленький, ніби іграшка, дитячий черевичок жовтої шкіри лежав у Юрка на

долоні.

Парубок літ двадцяти бігав за ним.

Василь дістав завдання дійти до села і дізнатися про всі події.

додаток

присудок

означення

обставина

Мільярди вір зариті у чорнозем, мільярди щасть розвіяні у прах (В.Симоненко).

В мого роду — сто доріг, сто століть у мого роду. (І. Драч)

На третій день свят Гриць з Григорієм вирушили до Хабаровська (І. Багряний).

Я з Софією йдемо в ліс по гриби.

кома, тире, крапка

тире, кома, знак оклику

тире, крапка, знак оклику

Тире, тире, крапка

Гостям весело.

Зазвучала музика.

Очі - як волошки.

Літо було студене.

Що вища культура народу, духовна та матеріальна, то вища й міцніша позиція його мови.

Остап Вишня палко захоплювався та змальовував на сторінках своїх творів дивовижну українську природу.

Коли заповіт Альфреда Нобеля оприлюднили, виникли найсуперечливіші чутки та судження.

На березі річки стояли припнуті човни, рибалки й дітлахи.

Остап, підійшовши до села, почув ґелґотання гусей та стріхи хат.

Дрібні краплі дощу билися об шибку й повільно стікали донизу.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом.     

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.  

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам. 

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

У саду баби Оришки вродило багато фруктів.

Чудові квіти

Він п"ятами накивав

Люблю весну

поширене означення

обставина

прямий додатокдодаток

поширена прикладка