Підсумкова контрольна робота за ІІ семестр

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

Є в нас і сила, і правда, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною, та лісочком.

На Колимі запахло чебрецем і рутою-м`ятою і кропивою.

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м`ясо.

І голод і холод оселилися в Чіпчиній хаті.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

То тут, то там на осонні прокльовуються пагінці картоплі, моркви, гарбузів, квасолі, динь.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі й гущину.

Як мати любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішалася зробленим.

І коли доля раптом так жартує, що світло заступає чорна хмара, лише надія крила нам дарує і до життя у віру повертає.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без заборони і думать і страждать.

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних інших мов!

Гей, ви, зорі ясні!Тихий місяцю мій!Де ви бачили більше кохання?

Лунайте ж, оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.

Напевно блискавиць крило ці горді коси заплело?

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

На думку професора спирається більшість викладачів.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п`ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Розбудовуючись Київ зумів лишити живу природу найбільшою своєю окрасою.

Собака теж зробився веселий і покрутившись знехотя потюпав геть.

Артем здебільшого говорить не поспішаючи.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики і розмовляємо.

Уже за Лебединським лісом бігли не чуючи ніг.

Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорок помчала у видолинок.

У спеку на ялтинських пляжах тьма-тьмуща людей.

Увечері за ставком як солодко співає соловейко!

Я колись ще в п`ятому класі мріяв стати льотчиком.

У травні на Хрещатику каштани білим цвітом пишаються.

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Розпихаючи соснове віття, старезний дуб ріс угору до могутнього сонця.

Минаючи наш двір, вози глухо й тоскно поскрипували.

В`їжджаючи на широке подвір`я, на гостей очікував пишний прийом.

Всю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні й озера.

глядачі

футболісти

тренери

вони

Гордій Байда як колишній офіцер розумівся на військовій справі.

У колективі Ярослава знали як доброзичливу людину.

Старшина мінометної роти Вася Багіров був з тих людей, що для них війна вже давно стала звичайною справою.

Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер.

Під Києвом, на березі Дніпра, хлопча стояло в мареві світанку.

Я наче не тебе люблю, а той широкий мир, увесь той світ, що там, поза тобою!

Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже.

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно.

Зоре моя, вечірняя, зійди над горою.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні.

Де ти милий, чорнобривий?

Слово, моя ти єдиная зброє! Ми не повинні загинуть обоє.

Копитами вдарте, вороні!

Через усе моє життя, ти, Дніпре, протікаєш.

На жаль зустріч скасували.

Будь ласка сідайте на вільний стілець.

Подарували квіти на щастя.

Кажуть Сергійко купив цікаву книжку.