Підсумкова контрольна робота за курс 8 класу

Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від негоди

Під віттям широким.

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання...

Сніг з морозом поморозив

Всі на полі квіти…

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

Усе знесла й перемогла

його любові сила.

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю,

З'являлась ціла зграя красних мрій...

Веселкою моя надія грала..

Розстаємось надовго ми з тобою!

Далеко линув думок легкий рій.

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго

З тобою звикла я ділитися журбою,

...а як прийдеться згинуть за теє – дарма!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

Жити хочу!

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго…

Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так гостро іскриться?

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту!

Потім її почеплю при стіні

Іншим на втіху, на смуток мені.

Так у розлуці з тобою кохання моє

світить і смутить, буяє й життя не дає!

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

Ох, розкрились троянди червоні,

наче рани палкі, восени,

так жалібно тремтять і палають!

І зчорніють червоні троянди,

наче в ранах запечена кров…

Як же тут гарно, як же тут тихо!

В таку годину забудеш лихо!

Ніч обгорнула біленькі хати,

Немов маленьких діточок мати.

Вітрець весняний тихенько дише,

Немов діток тих до сну колише.

Від неї переймали сміх,

і жарти, і таночки,

її байки, немов квітки,

сплітали у віночки.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

От моє кохання!

Коли дивлюсь глибоко в любі очі....

конкретизують та описують мовця в ситуації спілкування, відтвореній у тому чи тому реченні

передають ставлення до зображуваного в реченні предмета, явища, обʼєкта

відповідають на одне й те саме питання, стосуються до одного й того самого слова в реченні

відповідають на різні питання, що стосуються описуваного в реченні поняття

головним членом речення

означенням

не є членом речення

будь-яким членом речення

узагальнювальне

обʼєднувальне

спільне

узагальнено-особове

крапки з комою

коми та тире

тире

коми, крапки з комою

Леся підійшла до бюро й усміхнулася.

Думки дівчини витали далеко й високо.

У шість років Леся захопилася шиттям і вишиванням.

Леся й Михайло були близькими друзями з дитинства.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Удалині і гори і степ і сиза далечінь.

Оля любить квіти ромашки та волошки.

Росяниста літня доріжка встеляє безмежжя доріг.

Йшли блискучою бруківкою та насолоджувались красою Львова.

Пахло львівською кавою та пляцком.

Люблю Львів, що бракує слів!

То є Львів, мій колега.

Ходімо зустрічати світанок разом!

Світає, край неба палає.

Люблю прокидатись щоранку.

Скоро має світати.

підмет

означення

додаток

присудок

підмет

присудок

додаток

означення

підметами

присудками

означеннями

обставинами

додатками

Вчора був чудовий день.

Оксанка співає, а Сергій танцює.

Щоб багато відпочивати, треба багато працювати.

Знайшовши скарби, ми розпочали пригоди.

Яблука і груші, сливи та банани лежали на столі

поширені і непоширені

односкладні і двоскладні

ускладнені і неускладнені

повні і неповні

односкладні і двоскладні

повні і неповні

ускладнені і неускладнені

поширені і непоширені

Будемо завтра співати нову пісню.

Ходи до мене!

Я розпочав вивчати нову мову.

Вчора цілий день бив байдики.

Я вигадаю нові літери та розділові знаки. Підмет – знаки.

Нарешті настав час відновлювати й будувати храми. Підмет – храми.

Тепло дихнула в лице пухка рілля, повна спокою і надії. Підмет – рілля.

Вже на землю рушила весна, всі кутки заповнює собою. Підмет – кутки.

Завдання стежити дали невчасно. Присудок – стежити.

Дбаймо про чистоту свого мовлення! Присудок – дбаймо.

Мої друзі поїхали до моря відпочити. Присудок – відпочити.

Любити — велике мистецтво й пожертва. Присудок – любити.

Його ніхто сюди не запрошував. Означення – його.

Його погляд спрямований до моря. Означення – його.

Її визнали найкращою піаністкою року. Означення – її.

Її запросили до Київської консерваторії. Означення – її.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!»

Січ дала видатних полководців славних державних діячів Наливайка Сагайдачного Хмельницького Сірка.

Шевченкові були підвладні всі жанри літератури поезія проза драматургія.

Несуть пани осаули козацькую збрую литий панцир порубаний шаблю золотую.

Козацтво було озброєне вогнепальною зброєю мушкетами пістолями рушницями.

Іван Богун Данило Нечай Максим Кривоніс ці підручні гетьмана були відомі всім.

Згаяного часу і конем не доженеш.

   По блакитному степу вороний вітер.

Пахло колосом, стернями і волошками.

 На прощання, милий брате, що сказать тобі?

Раз літо родить

Влітку один тиждень рік годує

Не знаючи броду — не лізь у воду.

Вночі тріщить, а вдень плющить.