Просте ускладнене речення

 Товариш мабуть не зрозумів жарту.

Україно ти для мене диво!

  Червона калина і верба-символи України.

Прозоре і синє небо вабило до себе.

З вікон рідної хати видно розлогі поля.  

 На диво всій родині мама вигаптувала святковий рушник.

 Молодим на весіллі дарують на щастя родинний оберіг.

Дідусь видно сьогодні закінчить майструвати воза. 

Зліва, на пагорбі, оточеному глибоким ровом, палав дерев’яний замок.

 Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

Ненажерливий вогонь шматував просторий будинок, похапцем лизав стіни,

засипані всередині землею.

Полум’я охопило місток, перекинутий через річку.

ншими словами зв’язок мови й мислення має свій конкретно-історичний вплив

для кожного народу.

Під ногами була безодня та на щастя Соломія вхопилася за кучу очерету і вилізла.

Здавалося малому, що стовпи, які підпирають небо, мають упасти.

Здавалось болотам не буде кінця.

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

глядачі

футболісти

тренери

футболісти й тренери

вони

… вражають красою дерева.

Вражають красою дерева … .

Дерева … вражають красою.

Вражають красою … дерева.

Красою вражають дерева… .

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкрилєність барв.

Радіють і садок, і поле, і долина.

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.