Самостійна робота. Пряма мова

непряма мова

пряма мова

звертання

вставні слова

діалогом

цитатою

словами автора

непрямою мовою

Брат сказав я йду до міста а ти залишайся вдома.

Вгамуйся думко не літай так буйно.

Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Лелеки щовесни прилітали виводили діток знову відлітали.

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

«Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

Жінка спитала, чого він мовчить.

 «П», — а.

«П! — а. — П...»

«П, — а: — П».

«П, — а, — п».

а) Веде пан осла, а назустріч іде селянин та й питає: «Куди це ти зі свинею йдеш?»

б) «Ти що ж, хаме, не бачиш, що це осел?» - гнівно мовив пан.

в) «А я не в тебе питаю» - відповів селянин.

реплікою;    

словами автора;     

прямою мовою;

діалогом.

Каже Ворона Сороці Лети-но звідси

Ти знаєш що ти Людина збентежено писав Стус

Ходи-но краще спати просила мене мати

І все-таки я скажу Нащо було просити

А: «П?» 

  А: «П».

 «П»,- а.

  «П?» - а.

А: «П»

 «П!» — а

«П», — а

лапки

тире

дужки

непрямою мовою

вставними словами

словами автора

уточнюючими членами речення

«Чого зажурився, мій любий козаче» - питає дівчина вродлива.

«Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива.– Ти думав, що для тебе я забуду родину?»

«А це ти, Максиме?, - зрадів Карпо, дивлячись у вікно.– Заходь, заходь!»

«Ніщо так не красить людину, як натхнення» - подумала Ярославна.

«Це наше новосілля,- говорила Мотря, - завтра по дневі роздивимося краще».

«Вам здається, що тепер море, як синій птах?»: - обізвалася сусіди.

Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»

«Товаришу, - звернувся враз до нього, - мені треба оглянути рану».