Пряма мова, діалог, цитата

 «Ніде щиріше не співають, як на війні» - зітхнув Мирошниченко.

Сам до себе говорив Тимофій, земля найкраще пахне восени.

 Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою»!

«Якраз там і стояла їхня хатина, - мовила бабуся, - отам, біля старої яблуні».

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

 «А що таке поезія? Це щось більше ніж просто слова, це простір і любов між рядками...» –зазначає Ліна Костенко.

 А: «П (?!)».     

 «П», — а.        

«П (?!)» — а.     

«П», — а, — «П».

 простим                             

складним будь-якого типу

складнопідрядним          

складносурядним

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

 Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

 Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова — це дух народу.

 З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

 Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

 Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

 Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята.

Старенька жінка вносила соломки і вся залита сяйвом золотим чогось палила у печі іконки, поцілувавши кожну перед тим.

Дорога зіп’ялась на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому білому схилу.

То наближаючись то віддаляючись але не стихаючи зовсім гуркотіло і

 гуркотіло два трактори в полі.

Холодні зірки мерехтіли в темному небі і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність. 

коли ми повернулися з екскурсії

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно

скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки

полюбились ніжні і замріяні пісні.

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось

наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

за двадцять до десятої

чверть після одинадцятої

тридцять п'ять на дванадцяту

двадцять по третій дня