Пряма й непряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Розділові знаки при прямій мові

непрямою мовою

вставними словами

словами автора

уточнюючими членами речення

Прислів’я каже, що більш робити слід , а менше говори.

Осел почванитись хотів, я чув в ліску всіх птахів спів.

«Який народ мізерний та низький! – до всіх говорить Хміль з пихою. – От я так виріс, бач, який!»

Рід жаб’ячий надумався прохати собі в болото короля.

Мати повідомила донечці, що в табір та поїде в серпні.

Софійка міркувала, що найяскравішим козаком є Кирило Тур.

Мій друг повторює, ви одійдіть за хату, а ми виліземо.

Марія Олексіївна запитала в нас, хто не виконав домашнє завдання.

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Карпо запитав про те, чи будемо ми ставити паркан, чи без паркану обійдемося.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Сам до себе говорив Тимофій, земля пахне свіжим духом.

«Чого зажурився, мій любий козаче» - питає дівчина вродлива.

«Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива.– Ти думав, що для тебе я забуду родину?»

«А це ти, Максиме?, - зрадів Карпо, дивлячись у вікно.– Заходь, заходь!»

«Ніщо так не красить людину, як натхнення» - подумала Ярославна.

«Ну, з Богом!», – сказав дядько Тихін.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів ─ «Моя перша вчителька.»

В Україні кажуть: «Веселка воду п’є».

«От би Ніні це побачити, от би вона зраділа, – пурхнула в моїй голові думка».

«Люди добрі,- благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтеся, прийміть нас до хати».

Урешті зупинилася, нагнулася до землі й промовила: «Остапе!»

«Ти, Соломіє?»- поспитав він і відкрив очі.

«Що ж воно буде?»- згодом перепитав Остап.– «Там як хто підгледить твій очіпок, не мине нас халепа.»

«Це наше новосілля,- говорила Мотря, - завтра по дневі роздивимося краще».

«Вам здається, що тепер море, як синій птах?»: - обізвалася сусіди.

Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»

«Товаришу, - звернувся враз до нього, - мені треба оглянути рану».

Г. Сковорода наводить слова Плутарха: « Дружба…зменшує страждання».

«Духовне життя нації,─ вважає Г. Лозко,─ цілком залежить від здоров’я кожної особистості».

Народна мудрість говорить: «Не потрібен і клад, коли в сім’ї лад».

«Ваша усмішка – це посланець вашої доброї волі,- пише Д. Карнегі і продовжує. - Ваша усмішка – ніби сонце, що пробивається крізь хмари».

Юхим підозріло черкнув мене поглядом і в’їдливо запитав - « У тебе, жовтодзьобе, є баланс у голові?»

«Ох, голубе! – Лисиця застогнала. – Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть!”

«На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила», – промовила Лисиця.

«Ти ще смаленого вовка не бачив? – посунув на мене Юхим. – То побачиш! Не тепер, так в четвер».

«Враг його,- каже,- знає, який тепер люд настав!»

«Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп. - Бачиш, що не татаре, то i впускай».

«Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в свiтлицi, чи в пасiцi?»

«Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую честь iзбрав собi пан.

«Дівчата, що ви! Це чудовий колір!, – заступився тато за свою обраницю. – Червоні машини здалеку видно, тому вони безпечні на трасі».

«Справжнісіньке старе одоробло, – скрушно говорила мама, стоячи перед вимитою машиною, – Мало того, що облізле. Воно ще й червоного кольору. Помідор, а не авто».

«Знаю, що по закону, – сердито відповів на те Лозовий і додав. – Вишняку шкода».

«Наклейку треба здерти, – мовила мама, оглядаючи автомобіль, яку тато щойно придбав".