Речення, підмет, присудок(2)

Кілька парубків скочило до танцю.

Стежиною наближалися дві молодиці.

Твоє життя-то зорі світанкові.

Іти мені додому неблизький світ.

Стати хліборобом радили мені з дитинства.

Сідати за стайню збирається сонце.

У великій світлиці сиділо троє.

Андрій Семенович запізнюється.

" Кру" та " кру" лине в далину імлисту.

Найбільша наша турбота-виробити спільні рекомендації.

У ці дні починає світати о шостій .

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

Художник все мусить відкривати заново.

Дорога правди одна.

Тих днів далеких нам ніколи не забути.

Селяни виходили на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

Лози, кручі, висип, ліс-усе блищить і сяє на сонці.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Ліс стояв розхристаний, спустошений та дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Хмари починають темніти.

Батько із сином були терплячими.

Чумацький Шлях-сузір'я.

Літо й досі не здається.

Поети-вічні перехожі.

Краплини перші вдарили об шибку.

Бережи честь змолоду.

П'єм дикого ячменю буйний солод.

Люблю яскраві маки і волошки.

У теплі дні збирання винограду він її стрів.

Дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа.

Життя гортає сторінки, годинник свариться роками на стіні.

Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвіток, розворушують кожну гілочку.

А якою мовою ти плачеш і смієшся?

Перед весною зачудовано стоять дерева.

Непомітно вечір підкрався.