Речення з однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами (словосполученням, реченням)

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І. Нечуй-Левицький).

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо (За Є. Гуцалом).

Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

У хатинці, як і в твоїй кімнаті, мерехтить іграшками й ліхта­риками святкова ялинка.

Життя людське таке коротке, а світ такий чарівний (В. Коза­ченко).

Засмутилося Літо, а тоді усміхнулося.

Панас Мирний писав – “Життя – стерняста нива”.

Панас Мирний писав: “Життя – стерняста нива”.

Панас Мирний писав: Життя – стерняста нива.

Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

Ви, звичайно, знаєте мою сестру (Ю. Збанацький)

Отже, що тут багато говорити й сперечатися (М. Грушевський)

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна (Л. Забашта)

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко)

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко)

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко)

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).

Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, легкий морозець.

Життя прожити не поле перейти.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.

На галявині в лісі в полі всюди чується гомін птахів.

Зігрій сонечко тепле нашу землю.

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Сяє сонце пливуть хмаринки щебечуть птахи.

Усе це: мішечки з горішками, шишками та грибами принесли в подарунок білочці.

Усе це: мішечки з горішками, шишками та грибами – принес­ли в подарунок білочці.

Усе це – мішечки з горішками, шишками та грибами принес­ли в подарунок білочці.

Пішла вона ще під інше віконце послухати може, там на неї чекають (І. Мацко).

Пішла вона ще під інше віконце послухати, може, там на неї чекають (І. Мацко).

Пішла вона ще під інше віконце послухати, може там на неї чекають (І. Мацко).

Та ворона, хоч і довго жила й багато бачила, завжди крякала щось неприємне.

А вона почула й передумала до нас іти (І. Мацко).

До нас прилетіла на срібних конях всемогутня зима, і скоро випав сніг.

В. Симоненко писав: “Давно немає літа з нами”.

В. Симоненко писав – “Давно немає літа з нами”.

В. Симоненко писав: Давно немає літа з нами.

Вже за мить сховав Вітер сонечко, і сиві хмари посипали на землю сніг.

Вже за мить сховав Вітер сонечко і сиві хмари посипали на землю сніг.

Вже за мить сховав Вітер сонечко і сиві, важкі хмари посипа­ли на землю сніг.

Мавко, ти з мене душу виймеш! (Леся Українка)

Вже почалось, мабуть, майбутнє (Л. Костенко)

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю (І. Цюпа)

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу (Д. Павличко)

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!.. (О. Олесь)

З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице? (Леся Українка)

звертань;

головних членів речення;

дужками або тире.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).