Розділові знаки при звертанні

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

 Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним пів світу обняла.

Ой не крийся природо не крийся що ти тужиш за літом.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Рука в руці - і музика жива, спинися мить, зіграй сонату вічну.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

О зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Годі вам, гурт ворогів, і прихильних, марні слова промовлять.

 Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

 Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно.

О Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас єднав в часи прадавніх зрушень.

Добре, учителю мій, що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Друже вовче, Андрію Максимовичу, добродію Петренко.

Друже вовк, Андріє Максимовичу, добродію Петренку.

Друже вовче, Андрію Максимович, добродію Петренко.

Друг вовк, Андрію Максимовиче, добродій Петренко.

Друже вовку, Андріє Максимович, добродію Петренко.

Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?..

Гей ви зорі ясні тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

Гей, ви зорі ясні, тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

Гей ви зорі, ясні, тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

Гей, ви, зорі ясні, тихий місяцю мій! Де ви бачили більше кохання?

1

2

3

4

1, 4

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Ой не сійтесь сніги, ой не сійтесь рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Ой не сійтесь сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Ой не сійтесь сніги ой не сійтесь рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

О земле мила, мамо рідна, тебе вовік не зможу я забуть!

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

 Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Ти, вседержителю в небі, на морі і суші, день мій грядущий і сущий благослови.

Зійди дощику, дрібнесенький, скропи травицю-муравицю, нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти, бо вже подруженьок не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, куди моє дівування та й занесете?

Прочини господарю, ворота, занесем тобі віночка з золота.

Зеленая, дібровонько, чого так рано спустошена, трава на сіно покошена?

1

2

3

4

1 і 2