Однорідні члени речення

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Сині все озера річка в синяві намоклий ліс.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

тире при відокремленому означенні

тире при відокремленій прикладці

тире між підметом і присудком

тире перед узагальнювальним словом

3

у всіх

2

1

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

Усе забудеться морози і люта завія.

Жайворонкова пісня розбуркує в душі добрість, щирість, любов до всього.

З лісу в широких киреях виходять вечір і туман.

Віяло молоком і дозрілою суницею.

Усе набрало якоїсь святковості, незвичності, таємничості.

А ріка життя все шумить і піни­ться, і стогне

Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — усе це йому знайоме.

Усяке птаство як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.

Зимове сонце з'явилося на мить, і заховалося за хмарами.

Протоптані від хати стежки бігли в усі боки до школи, до кри­ниці, до ставка.

Весною усе прокидалось та цвіло і пахло навкруги.

Облетіли вже клени, каштани і яблуні.

Під вікном у нас на травичці жили в рукавичці жабка, мишка і півник.

Раділи і садок і поле, і долина.

У лісі не було нічого: ні ягід, ні грибів, ні черешень.

Будинки, сади, сніги  усе мліє в теплі сонця.

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним одлиском.

У сумці лежала купка зошитів та пенал. 

На стіл він поклав двох жуків та ящірку.

Завтра станеться усе і приїзд Марійки, і сватання Михайла, і знайомство наших батьків.

Хочеться побачити море і гори.

Жито пшениця й овес все разом поспіло й присохло. 

А у Дем’яна страва добрая була і маслечко і сало і сметана.

Вона завсігди приносила з дому гарну їжу пиріжки перепічки, коржі .... 

Дітей приваблювали його партизанські цяцьки автомат пістолет і німецький кортик. 

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів. 

присудком

підметом

додатком

обставиною

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Між Гончарівкою й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в тім світі.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі. 

Умостився Морозенко на столітнім дубі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

По дорозі торохтить зима на возі.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

І будинки і дороги, і ліси все видно навкруги

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі.

Місяць світить, та не гріє.

З добра й любові приходить щастя.

Шукаю вже не щастя а поради. 

Працею людина сильна і красива.

Тягнуться до сонця і квіти і трави