Самостійна робота 9 клас. Складносурядні та складнопідрядні речення

розриваючись громами і метаючи блискавки в усі куточки неба

і напувала спраглу землю, стомлену спекою

що аж лячно було глянути в вікно

і блискавки шмагали потріскані від спеки поля

[ ], але [ ].

[ ], [ ], і [ ]

[ ], [ ], і [ ],і [ ]

[ ], і [ ].

А залишивши на ній неприкриті плями.

Б дарма що була середина жовтня.

В а вечір видався дивовижно теплим.

Г і перетворив галявину на строкатий візерунок.

Опівдні насунулися хмари і зависли над молодими садами.

Земля не може жити без сонця, тому що все живе загине.

Людина народжується,аби робити добро.

 Забілена в тумани Говерла чатує на обрії, та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Я завжди мріяв написати пісню про маму, але різні поети всі слова вже сказали.

Якщо прийшла думка до серця, то з вуст зірветься слово.

 Загадкова усмішка знову засвітилася на обличчі, пальці спокійно пішли по клавішах.

Де рідний край - там під вербою рай.

 Плакала чорна троянда, а біла троянда сміялась, прикриваючись пелюстками.

Можна знайти в природі півтони, а можна життя спинити на півслові, але немає в житті напівціни...

 Розкішними червоними гніздами обвисає горобина, а ніздрюватий деревій пахне густо і владно.

Якби не смужки диму, можна було б подумати, що в селі нема жодної хати. 

На подвір'ї голосно сміються діти і пурхають пташки.

 Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.

 Моя Україно, прославлена на сторінках книжок, може, тобі вже час розквітнути й для себе?

Європейцем я живу в краю Шевченка і Богдана

У полях диміла місячна курява і тихим посвистом бриніли жита й пшеничні ожереди (М. Стельмах).

Сіявся дрібний дощ і зразу замерзав на кущах, на траві, на деревах (О. Донченко).

На річці бухикнуло весло і злякано пискнув кулик (М. Стельмах).

Коні бігали без вершників і Половці не впізнавали один одного (Ю. Яновський).

Минулася буря - і сонце засіяло.

Морозом скувало степ - а потім враз розгасло.

 Яке чудове море - і як легко дихається біля нього!

То соловей витьохкував - то зозуля кувала.

Рідні луки, ріки і поля знають чарівне, прадавнє слово.

Україна дорога і близька моєму серцю.

Європейцем я живу в краю Шевченка і Богдана.

Косили сіно лугове, і пахла м`ята .

У нас тільки в березні після хуртовини бувають оті несподівано дивовижні дні, коли природа якимсь одним пристрасно-чародійним завершенням поєднує небо й землю.

Вони танцювали доти, доки зовсім потомились.

Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерти хмари, схилялося над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю.

Благословенна будь та вічна мить, коли йому на думку спала така ідея.

Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.

Щоб уволю всього мати, слід багато працювати.

Годуй діда на печі, тому що й сам там будеш.

В хаті було тепло, тільки в печі шкварчала ринка з шкварками.

Очерет шумів так, що заглушав навіть думки.

Да й згадав старий смутну пісню, що зложив Божий чоловік.

Андрій терпляче чекав, коли скінчиться дощ. 

Стара верба від старості зомліла, забула, що сказав їй водянк.

Я переконана, що зійде сонце і покине нас пітьма.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить біля мами.

Іван стояв тоді біля вагона, аж доки рушив поїзд.

Чудовими уроками сприймань і відчуттів були наші подорожі до лісу, коли осінь розкриває свою багату палітру.

Здається, ніби його не гнівлять не дуже привітні слова матері.

Коней пустили на прибережні луки, яких ніколи не торкалася коса.

А де нема любові і страждання, там не живе, не б´ється і життя…

Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?

Оддалік, де жита вигнались на рівнинах, плив комбайн.

Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

Доки дійде сонце — роса очі виїсть.

питальне, окличне, складне, складнопідрядне, складається з 2 частин

розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 3 частин

спонукальне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 2 частин

розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин

Як боїшся горобців, то не сій проса.

Нема поганої роботи, є погані люди.

Ти йому про діло, а він тобі про козу. 

Грім не гряне - ледачий не встане.

 І що орел, коли його орлина зграя не рве з землі в блакить ясного дня.

Саме в той час, як Юрій та Сірко добували Чигирин, гетьман Виговський скликав козацькі полки на раду під Германівною.

Дощ потихеньку перестав, коли на небі засвітили сонячні промені.

Дівчата співають, бо ж хлопці танцюють.

Ні, певно, ти поліг в курганах, бо ти не міг би буть в кайданах.

Везли, щоб там в краях холодних згноїти велетнів народних.

То колють коней шаблями в морди і під боки, щоб роз'ярить.

Веди мене мерщій —я смерть вже чую.

Дівчата співають, бо ж хлопці танцюють.

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться

 Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема. в живих.

 Щасливий, хто сни має милі.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Бджолина сім’я над гречками гула, щоб медом іскрилися сота.

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

[ ], (як).

[ ] , як [ ].

[ ],  [ (як)  ].

(  ), ( ), [ як ].

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила...

Я сідаю на горбок, щоб ключі журавлині зустріти.

Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

2

3

4

5