Самостійна робота. Звертання. Вставні слова.

Народе мій до тебе я ще верну...

На поля мої дороги і стежинки падають і падають сніжинки.

Була весна весела щедра мила промінням грала сипала квітки.

Чорнобиль сьогодні своєрідний дозиметр нашої совісті.

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті!

І вам, лицарі, великі

Богом не забуті.

О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були. 

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова!

Кажуть, кого вогнем пече, тому скрізь вода мріється.

Прийди, весно, прийди, рясна, новим життям заграй.

У світлиці стало видно, хоч голки збирай.

До речі у Києві є також музеї і театри, і кінотеатри, і стадіони – все це осередки культури.

Весна кажуть ледачого не любить.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Він казав що не МОЖЕ мати ніякої насолоди від життя коли знає що поруч безправ'я все коїться

НА ДИВО коло цього питання він найбільше морочився.

Та ніч була НА ДИВО схожа.

Повітря ЗДАЄТЬСЯ п’янким і прозорим.

І сміх, і гріх було дивитися на цю недоладну постать – натоптану злобою й болем.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

Щасливо радісно святково – квітує нива молода.

Майте на увазі завтра буде дощ. 

Мова - це, без сумніву, фундамент культури.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

Натомлені села вечеряти сіли під грушами, вишнями і небесами.

Бобри натягали гілляк склали їх упоперек річки, й обмазали мулом.

Земля, і вода, і повітря: все поснуло.

Щось видно трапилося. 

М'яча ніде не було видно

Видно треба відпочити.

Видно так мало бути.

Гей, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..

Моя пісне, розбийся на світлі акорди.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Лунайте ж, оркестри, грими барабане, бо крок наш і дух наш міцніє!

Борисфене батьку наш, і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень.

Братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.