Семестрова контрольна робота (Пряма і непряма мова. Діалог. Цитата. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення.)

слова автора

точне відтворення чужого мовлення

розмова двох осіб

діалог

Оленка поцікавилася чи сестричка допоможе прибрати в кімнаті.

Оленка поцікавилася сестричко ти допоможеш прибрати в кімнаті.

Оленка попросила сестричку допомогти прибирати в кімнаті.

Сестричко ти допоможеш прибрати в кімнаті поцікавилася Оленка.

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

лапки

дужки

не береться в лапки

 Дивлячись на нас, дід попросив Бога допомогти нам у житті.

 Дивлячись на нас, дід попросив Бога, щоб той допоміг їм у житті.

 Дивлячись на нас, дід попросив Бога: допоможи нам у житті.

 Дивлячись на нас, дід попросив Бога хай він допоможе нам у житті

 – Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

 -«Сідай за книжки. Зубри!»

- «Мамо, епоха зубрінь минула».

  – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» 

–  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш.

– Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

береться в лапки;

не береться ніколи в лапки;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;

переписується в рядочок без лапок

розмова двох осіб

розмова кількох осіб

промова однієї людини

непряма мова

прямою мовою;

епітетом;

непрямою мовою;

цитатою

      Вона встала і виявилась зовсім не такою низенькою, як спершу здалося Луці.     

 Неподалеку від гаю проходила дорога на Миргород, стоптана копитами коней, ліворуч -  глинища, занесені снігом. 

      У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він при­йшов сюди першим з дружиною й дітьми. 

Легенький вітерець пробіг по верхівках дерев, і вони озвалися враз тихо й ніжно.

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

Ти кобзу любиш ніжнодзвонную, а я – співаючий курай.

Лиш небо гуде неокрає, та сім'я журавлина на кри­лах весну піднімає, та ясними ночами зорі світять мечами на Дону, на Дніпрі, на Дунаї. 

Бійці замовкли, пластинку зняли, проте пісня про­довжувала звучати і наростати десь надворі.

Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись. 

Язик має й коняка, та не балака.

Палали в гущавині квіти гранати, а в серці мойому палали пісні. 

так що настрій зіпсувався на цілий день;

проте погода посприяла нам і цього разу;

й обговорювати можливі перешкоди;

передчуваючи серйозні ускладнення.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад. 

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Вечірня зоря встає над містом і я непомітно засинаю. 

В осінній вечір слово засвічу, і світ мені засвітиться при слові. 

То дощ холодний січе, то вітер осінній проймає до кісток.

Світало, але світанок був якийсь виснажливий і втомлений.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав. 

Відберіть у народу все — і він усе зможе повернути; але відберіть мову – і він ніколи більше не створить її.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо. 

У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею — і найміцніше природне єднання — суспільство, народ.

Двері мати відчинить – і запахне бузком.

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?)та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

а) синтаксично рівноправні частини;

б)синтаксично нерівноправні частини;

в) самостійні частини мови;

г ) службові частини мови.

а) після головної;

б) перед нею;

в) всередині;

г) усі відповіді правильні.

а) квадратними дужками;

б) круглими дужками;

в) пунктирною лінією;

г) хвилястою лінєю.

а) а, але, і, або;

б) теж, адже,значить, ще й

в) що,щоб ,якщо, тому що;

г) в, над, біля, через.

а) граматична основа;

б) підрядна частина;

в) головна частина;

г) рівноправна частина.

Море,яке весь день штормило,над вечір почало затихати

Я знаю, що ти приніс книжку

Як став місяць серед неба, рванула гармата

Живе поезія у мові,якої вчила мати нас

Жаль, що в нас скупі слова

Як погано орать, то краще в поле не виходить

Так яблуками пахне у хатині,як пахнуть хати тільки восени

Буду тебе ждати там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло

Ми ті,що юність несемо священних днів Вітчизни

Море,яке весь день штормило,над вечір почало затихатик я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха

Як влітку попрацюєш, так взимку перезимуєш

Тому що,цвітуть степи, гори і гаї, з Карпат приходить весна

а) так;

б) ні.

для чого? навіщо?

який? чий? котрий?

чому? через що?

непрямих відмінків

Овочеві дерева стоять, ніби діви-мироносиці перед своїм царем (У. Самчук).

Мені завжди здавалося, що в Греції навіть статуї теплі (Л. Костенко).

Якщо вдивляється в голубінь неба, то хвилюється, ніби в передчутті щастя (У. Самчук).

Щоб тих щасливих днів не загубити, потрібно працювати цілий рік (Д. Павличко).

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахують золотим пожаром (Леся Українка).

Скільки не йдеш – і перед тобою, і за тобою плачуть зерном степи (М. Стельмах).

Хлопці дарма що були мордовані багряною ніччю, дозволили собі навіть пожартувати (О. Гончар).

За всіх не розповіси, так само як усіх зірок у небі не перелічиш

(Є. Гуцало).

Завітай навесні, коли синя фіалка в чисте небо погляне здивованим оком ( М. Сингаївський).

Казав він, що земля наша древня і люд тут з давен і давен проживає ( У. Самчук).

Можливо, кінь згубив підкову, яка щасливою була ( Б. Коханевич).

Де воля родиться, там загиба невіра ( Леся Українка).

Так.

Ні.