Синтаксис

. Вітер віє з-за Лисинки, гне тополю в полі

.Садок тішиться підсиненим туманцем дозрілих слив

. Степ спочиває, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки

. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

. Ні,то на хаті спросоння дзьобом клацнув лелека.

Прожити вік – не поле перейти.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

На давніх партизанських тропах лишилась спогадом війна.

Весь день на дротах коливається дощик.

Затихне і знову журитись почне.

Тимко сидів ображений і розумів, що, крім матері і Гаврила, всі його ненавидять.

Максим, минувши густі зарості ожини, переплетені хмелем, опинився на поляні.

Земля за морем, у синім тумані, потопала стара земля.

Височенна ялинка, прикрашена іграшками й ліхтариками, стояла серед площі Перемог.

Величаво мріє над рікою Тарасова гора.

Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий.

На могилі кобзар сидить та на кобзі грає.

При вологій весні озимина буде доброю.

Шуліка, розпластавши крила, висів непорушне у синім небі.

Переляканий, без шапки, запорошений снігом, мчався

Василько по дорозі на зустріч холодному вітрові.

Вітряки завжди вабили нас, малечу, і своєю красою, і якоюсь таємничістю.

Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна.

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіп’яв.

Гетьман мав на собі ясно-сірий жупан з дорогими ґудзиками.

У всякого своя доля і свій шлях широкий.

Жили у гущині глибокого байрака страшенний Лев, всесвітній Лис, бурлака Вовк і наш Сірко-собака.

Гаральде звідки ти у Києві з’явився полудневим?.

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду.

Заграй мені коханий у сопілку, нехай вона все лихо зачарує.

О Борисфене батьку наш і друже біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх заворушень, своїм вином мандрівців напоїв.

Жовтий кленовий листок здригався на губах коли дівчинка говорила.

На раменах лежить велика пухнаста хустка.

У порожній двокімнатній квартирі пахло вапном і фарбою..

Щаслива зворушена виступом улюбленого гурту я поверталася додому .

Та й Михасеві не з медом жилося.

Ходімте в сад.

Вечір. Пристань.

Серце битись перестане.

Видно неба синє дно. 

Згадую хлопців сорок першого року, поіменно, по батькові згадую

Страмиш рвонуло, рвучко стиснуло землю і покотило гучні луни за небокрай.

По правді роби – доброго кінця сподівайся.

Буду хлібом і цвітом ділитись, відчиняти ворота гінцям

Надворі починало вечоріти.

Вказуйте на помилки лише віч-на-віч.

Валі порадили йти на роботу.

Листоношу було кинуто на пісок.

Навчай інших – сам навчишся.

Голова – як казан, а розуму – ні ложки.

Гомін заповнив перепон.

О, люди, люди, свою душу не замикайте на замки.

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно.

Озвався співом день грядущий.

Синє море піді мною, наді мною сонце красне.

Мар'яна невдоволено хитнула головою ПРОТЕ взяла зі столу со­рочку.

Хоч до вокзалу було й недалеко ПРОТЕ я поспішив сісти до авто й приїхати.

Гори нібито стояли поруч ПРОТЕ до них іти довелося більше як дві доби.

Очі вже не служили і навіть окуляри не помагали ПРОТЕ він не кидав своєї роботи.

Народу були зав'язані очі а він ПРОТЕ повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені.

Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце.

Столітник АБО алое використовують для лікування шлунка.

Високого ліризму сповнені народні пісні АБО балади.

Для зміцнення фундаменту використовують дуб АБО кедр.

Почитаємо «Мину Мазайла» АБО «Народного Малахія» М. Куліша.

Підмет здебільшого виражається іменником АБО займенником.

глядачі

футболісти

тренери

футболісти й тренери

вони

Творчість завжди МРІЙНА І ТРИВОЖНА.

Якою КРАСИВОЮ є людина в праці.

Усі ми ДУЖІ дружбою своєю.

Спадають млосно вечори ЛИПНЕВІ.

Тиха вода завжди ГЛИБОКА.

Лиш боротись — значить жить.

У нього очі — наче волошки в житі.

А згори сипле та сипле, витрушує душу з дзвіночків.

В городі тиша й мовчазний передзвін сердець.

Напевне, в кожному із нас дрімає щось від Піфагора.

1 Любив дід гарну бесіду й добре слово.

2 Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

3 І Волги плин, і вітер подніпровський несуть веселі наші паруси.

4 І день, і ніч, і тисячі ночей, спасибі вам за цю Шехерезаду.

5 Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серне і уста

1 Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

2 Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

3 Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

4 Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

5 Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.