Синтаксис простого речення

Не забувайте незабутнє, воно вже iнеєм взялось.

Луг жив тiєю щемною вранiшньою красою, коли чути кожен звук.

Уже в садках наливаються свiжим соком яблука, грушi та вишнi.

Верби сплакували листям, і золотi сльози гнало за водою.

Речення – це синтаксична одиниця, яка виражає закінчену думку про факт або явище дійсності, що є реальним, бажаним чи можливим.

Речення складається щонайменше з двох слів і виражає повну інтонаційну і змістову закінченість.

Речення – це найменша синтаксична одиниця.

Слова в реченні пов’язані підрядним зв’язком

Чи не хотіли б ви зустрітися?

Хто тільки не побував у нашому місті!

Пишіть листи, і надсилайте вчасно ( Л. Костенко).

Нехай ваші діти і батьки будуть здоровими.

Я люблю очима тишу цілувати

Там будуть горіти до ранку в туманних дзеркалах троянди.

Мені осіння ніч короткою здається.

Зоря на небі рожева вже почала займатись

Холод стає помітнішим і помітнішим.

Григорію закортіло скупатися.

А Максим вийшов сухим із води

Комплімент повинен бути щирим.

Шлях лежить великий (О. Довженко)

І нехай наше життя буде чудесною піснею (І. Цюпа);

Поміж кленами була розчищена широка доріжка (М. Івченко);

Брянський лежав на палатці білий, спокійний, з ясним чолом (О. Гончар). '

Сад великий, але старий, запущений.

Хай я не люди, ну й Хома не чоловік

Яке багате й особливе весілля (В. Сидоренко)

 Мій поклик праця, щастя і свобода (І. Франко)

Приготуйся до нещастя, а щастя саме придасться. − Свята пам’ятай, а про будні не забувай (Народна творчість)

Невдаха до моря, а воно вже сухе. − Живи не минулим, а прийдешнім (Народна творчість).

Ішов через ліс, а дров не бачив. − Він свята пам’ятає, а будні просипає (Народна творчість).

Плуг годує, а бур’ян марнує. − Хвали море, та тримайся суші (Народна творчість).

Степ спочиває, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки (О.Гончар).

Густо-густо висипали зорі на небі (І.Нечуй-Левицький).

Садок тішиться підсиненим туманцем дозрілих слив (Є.Гуцало).

Висока гора спускалася покатом і обірвалася над самою Россю (І.Нечуй-Левицький).

Вечоріє.

Маленька хатинка біля річки.

Радісні, усміхнені обличчя, веселі очі.

Мені дуже весело

В передчутті грози виходжу з дому.

Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи.

Квітучий сад. В нім тиша залягла.

Двічі молодим не бути.

На всі руки майстер

Як привітаєшся, так і відкажуть.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.