Синтаксис. Пунктуація. Пряма мова і непряма. Текст. Діалог.

  В. Сухомлинський говорив, що «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».

  Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки

 «Люди, що створили цю живу красу, мабуть, у душі ─ поети»,- подумав я, оглядаючи все навколо.

Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок...

 Дослівний уривок із чийого-небуть висловлення або тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення певної думки

  Це короткий влучний вислів

  Це слова, які властиві мовленню людей певної професії

 Кожне окреме висловлення учасників діалогу

Це мова двох осіб

  Слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

Чуже мовлення, яке передають не дослівно, а лише зі збереженням основного змісту

 Це пряма мова, що передає розмову двох осіб

  Це чуже мовлення передено дослівно

 Я прощаюся з літом, і воно мені каже: "Прощавай !"

  "Журавлі курличуть- летімо у вирій"

Добрий вечір,- заспівав позаду дівочий голос.

Щасти тобі в усьому Лідіє!

 Плачинда стверджує що мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати. 

Не беріть від баби гостинця крикнула Мотря зі своєї хати.

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

 Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.

 Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

 Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

 ... це точно відтворене висловлювання певної особи, передане без змін.

   ...це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки

    ... це розмова двох осіб.

 ...це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.

Яка ти розкішна, Земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами (М. Коцюбинський).

Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).

Чого зажурився, мій любий козаче – питає дівчина вродлива (Леся Українка).

Коли дивлюсь туди он, на захід, іноді чомусь так сумно-сумно стає, говорила Маша (О. Гончар).

Чи впізнаєш мене, Петре промовив до Кавуна Джеря (І. Нечуй-Левицький).

А це ти, Максиме зрадів Карно, дивлячись у вікно. Заходь, заходь! (М. Коцюбинський)

Ніщо так не красить людину, як натхнення, подумала Ярослана (О. Гончар).

Що ж не дає мені промовить просто Так, доле, ти міцніша, я корюся (Леся Українка).

 Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «Обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом». 

Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність, «обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом. 

Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «обтрушує із себе всякий порох політики, якщо скористатися його власним виразом. 

Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «Обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом. 

 — Чи воно, діду, є там люди? —

— Де? —

— На небі… —

— Нема, сину! Там Бог святий, янголи його та душі праведні...

— А хто ж ти?

— Я… Чіпка.

— Ти Чепіга, а не Чіпка! — крикне хто із середини.

 — «Що то, бабусю?», — указує Чіпка на зорі.

— То? Зорі.

— Що ж то за зорі?

— Чого ти тут ходиш? — обізвалась вона перша.

— А ти чого хліб толочиш? —

— Хіба це твій хліб?