Складне безсполучникове речення

Життя біжить, як музика дзвенить.

Зібрала ніч поважно зорі в клунок, і стукає світанок у вікно.

Був теплий дощ, у траві стоїть вода, на гілці синя бабка обсихає.

Сміюсь я, жартую, співаю, не скаржусь на долю зовсім.

складне речення, в якому частини поєднуються інтонацією або сурядним сполучником.

складне речення, в якому прості частини поєднані сполучниками і рівноправні між собою.

складне речення, в якому прості частини об"єднані за змістом та інтонацією.

складне речення, прості частини якого поєднуються не тільки інтонацією, а й сполучними словами.

кома, крапка з комою, тире

двокрапка, тире, кома

кома, крапка з комою, тире, двокрапка

тире, крапка з комою, двокрапка

Між відносно рівноправними частинами безсполучникового речення ставиться тире.

Частини безсполучникового речення можуть залежати одна від одної.

Якщо друга частина безсполучникового речення виражає причину того, про що говориться в першій, то між ними ставиться тире.

Якщо частини безсполучникового речення поширені або далекі за змістом, то між ними можна поставити двокрапку.

По хуторах і пасіках, по приструмкових хащах і непролазних тернах, по байраках і долинах ні на хвилину не вгавали той спів, та музика, те вечорове весняне диво.

І скрізь, де тропа моя в"ється, лишив я частиночки серця свого.

Клин на південь летить, ще до вирію вистачить сили.

Ще мить - і сад загубить пишну вроду.

Пам"ятай: смак визначається не по шкаралупі, а по ядру.

Буде дощ - буде врожай.

Тихо шелестіло листя верболозу, сичала під ногами гостролеза осока.

Вечірня хмарина розтанула в небі, упала зоря за крутий небосхил.

Хай оживає істина стара: людина починається з добра.

Тільки день починається - бджолята вирушають у степові мандри.

Мені здається: я не жив, а тільки все збирався жити.

Млин меле - борошно буде; язик меле - біда буде!

Був саме полудень, сонце пекло і жевріло посеред безхмарного неба.

У повітрі молодому далекий крик мандрівних журавлів вже розітнувсь: ключем вони додому у рідний край летять з чужих країв.

Здалось на мить: пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Коралями між листям запалає дозрілий овоч - тиха осінь йде.

Те слово не біблійне, не з Корана/ з народних дум те слово постає.

Нарешті вже щасливий ти/ здолав бар"єри суєти і думкою високою сягнув Говерли спокою.

Підніми тільки очі угору/ знову станеш ти наче дитя.

Розвидняється/ світяться каштани/ усміхається обрій з-під брів.

Отож, хочеш боротися за українську мову/ борімося цією мовою за вищі моральні ідеали.

Скажи крізь муку/ я людина; зрадій крізь горе/ я з людьми!

Очі без душі сліпі/ вуха без серця глухі.

Найтепліший спогад із дитинства/ мама вишиває рушники.

Здригнувся дуб/ збудилася зі сну осика трепетлива.

А вітер хмари позганяв/ ось-ось шугне на землю злива.

Краси чарівної мені не хвали/ із личка ще зроду води не пили.

Засинає день у хаті/ місяць ходить за ліском/ старовинну пісню мати вишиває голоском.

І здавалось/ розтає сніжинка. Будеш сіяти з сумом/ вродить печаль.

Не русалонька блукає/ то дівчина ходить. Зима без снігу/ літо без хліба.

Минув рік/ минув другий/ козака немає. Такий у них порядок/ одні сплять/ інші мурашник сторожують.

А слово скаже/ з пам"яті не викинеш. Здушили сльози/ не виходь на люди.