Складне речення

 єднальні, розділові, протиставні.

сурядні і безсполучникові.

підрядні і безсполучникові.

складні сполучникові і складні безсполучникові.

ускладнені і неускпаднені.

З єднальними сполучниками.

З розділовими сполучниками.

З протиставними сполучниками.

Сполучникові, безсполучникові.

Єднальні, розділові, протиставні.

Та, і, й, ні...ні, ані...ані.

і, й, та, чи, ні...ні.

Ні...ні, але, не тільки, а й.

І, та, або, хоч, та.

То...то. не то...не то. і. й. та.

І, й, та, ні...ні, ані...ані.

Але, і, зате, проте, однак.

Та, ні...ні, чи, хоч...хоч.

Або, чи, або...або, чи...чи, то...то.

Не то...не то, чи то...чи то, але, хоч...хоч.

Отак би тут стоять години цілі і слухать мову птиць, лугів, дібров (К. Дрок).

Сіножаті скосяться, і пшениця вижнеться, листячком засиплються всі сади (С. Пушик).

Як добре у житті закоханим і як тривожно в світі їм! (А. Кацнельсон)

У вікна дивиться степ, і все спливає, як безконечне море (М. Коцюбин­ський).

Горіти зорі і тужавіти сокам, старіти корі, і вкриватися мохом (А. Талалай).

Не треба сліз і не потрібен сміх (М. Рильський).

Погнався за зайцем, а коневі голову зламав (Народна творчість).

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

Для кохання в нас часу мало, для мовчання — у нас віки (В. Симоненко).

Праця вчителя — це трудна, складна, але водночас і найблагородніша праця (3 газети).

Іду я вольною землею понад схвильованим Дніпром і ніби з радістю моєю все обіймається кругом — і крила граючи чаїні, і шелест в дубові старім, і дим осель, і десь в долині ще лиш народжується грім (В. Бичко).

Був зорепад і зелен сад, і ми були у парі (В. Кудрявцев).

Відійшла журавлина пора, відлетіли з озеречка й останні качки, і вже за хатою в золотій метелиці листу кружляє, гуде падолист (М. Стельмах).

Цвіла у серці квітка, й надив очі знайомий погляд хто зна звідки — з мін­ливих зірок, з цвіту дерев... (М. Коцюбинський)

Ще квітнуть зорі, і в діброві зозулі ще не одцвілись (Г. Світлична),