Складносурядне речення.

Іще очі не дрімали,а вже сходить сонце.

Хто з любов`ю не знається, той горя не знає.

А я, молода дівчина, та й горя зазнала, вечероньки не доїла, нічки не доспала.

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

Чи то вечір погасає, чи ранок світає?

Співаю - і назустріч пісня ллється.

Звісно, нарізно нам важко і разом нам тісно.

А десь цвіли сади, і дивно пахли трави.

і розмиває обриси будівель. 

загадкова, таємнича, прекрасна.

і обриси будівель ніби розмиваються.

яка ніби розмиває обриси будівель. 

розмиваючи обриси будівель.

Успіх — це ідея плюс втілений в життя вибір. 

Мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає. 

Комплекси — дуже тяжка штука для життя, але дуже непоганий мотиватор для творчості. 

Чудово святкувати успіх, але важливіше навчитися діставати уроки зі своїх невдач. 

Ми маємо давати одне одному шанс на помилку й маємо вміти навчитися визнавати свої помилки. 

Радісно і млосно. 

Пунктуаційну помилку допущено в реченні.

У будь-якому конфлікті можна захищатися, а можна вчитися. 

Вздовж неба зацвітає верболіз, і світ нові вбирає імена, і я люблю. 

Лист жовтий поволі на землю спадав, та ніжні стокротки схилялись з журбою. 

Хто він і де живе? 

Цвіте шпориш і заростає стежка. 

Вдалині виднілися хати й синіла річка. 

Коли батьки приїхали, уже було пізно й діти хотіли спати. 

Цього року ми закінчуємо школу та починається нове життя. 

Покличеш і я прийду. 

І я б не боявся та ти наступаєш. 

Мені би мовчати але ти все знаєш. 

Море штормило й було якось незатишно. 

То вони ходили в театр то їх бачили в музеї. 

Учора був дощ та земля суха. 

Я б допомогла але немає часу. 

Говорити легко а робити важко. 

Ти до мене зайдеш чи мені зайти? 

Прийшла весна і річка вийшла з берегів. 

Старшого дідового сина звали Карпом, меншого – Лавріном.

Пізня осінь із дощами та вітрами – суцільний смуток на душі.

Найсерйозніша людина, яку я бачила в житті, — моя тітонька.

Собака на сіні – це саме той, хто сам не гам і другому не дам.

На наших озерах – ми бачимо гагару лиш на початку вересня.

Відомо, що мова кожного народу – явище давнє.

Прислівник звик, незмінюваний в мові, ознаки різні виражать при слові.

Сонце, те невипуще джерело життя, огріває своїм блискучим промінням усю землю.

Скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

Т.Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями.

Зумійте бути вольними – і будете вольні.

Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони.

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.

Слово – полова, але огонь в одежі слова – безсмертна чудотворна фея.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.