Складне речення. Складносурядне речення

А Початок літа - і з- під батьківської опіки виривається молоде покоління

Б Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти

В Під тихий крок зорі, під води призаснулі на цей пісок і ми складемо свій крок

Г Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвідом, розворушують кожну гілочку

А Годі бити байдики!

Б Осінь сіла відпочити

В Зима з весною обнялися

Г Ранки стають морозними

А Мораль - у піску зарита

Б У високості - блакить

В Мій перший вірш написаний в окопі

Г Старі дуби, спасибі вам за осінь!

А Лиш боротись - значить жить

Б У нього очі - наче волошки в житі

В У городі тиша й мовчазний передзвін сердець

Г Напевне, у кожному з нас дрімає щось від Піфагора

А Латаття ніжилось в озерах , зросли ряску карасі

Б На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки

В Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх

Г Усе іде,але не все минає над берегами вічної ріки

А Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії

Б Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміти тополі

В Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя

Г Лиш коники в стерні сюрчали та марево ходило по землі

А Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно

Б Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски

В Ще лише хвилина- друга й гарячі коні порівнюються з маврійським дубом

Г Одна хвилина темного горя й умить усміхнулося направо усміхнулося наліво й золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

А коли ми повернулися з екскурсії

Б хоча й за прогнозом й обіцяли

В як і очікуваного декілька днів сонця

Г проте клекотав сильний вітер

А коли вибігав у двір старий кіт

Б ховалися комахи в невидимі щілини

В і різко тараном падали вниз

Г і розбивали небо блискавки

А На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло

Б Удосвіта знову загинули на морозі сосни і закричали півні на горищах

В Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк

Г В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі

А Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив

Б Уночі спадали хмари курячи і затихав Путивль

В Під стріху вигравав соняшник і кручені паничі по ньому в'ються

Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує

Б І на перед не треба ворожити і за минулим плакати не варт

В Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук

Г Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу

А Козацький вітер вимагає душу і я у ніжність ледве добреду

Б Лиш гул від копит степом котився та хліба шелестіли

В А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить

Реве Дніпро й лани широкополі межами пахнуть колосом шумлять

А Тепло було й вишні цвіли рясно

Б Заснули долина і полонина в тиші спить

В Ураз тріснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес

Г Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає

А Микола направив струни повів смичком і жадібна пісня розтяглася по хаті

Б На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква

В Проходять покоління по землі та кожне творчий слід свій залишає

Г Зустрілись двоє пізно по зимі та вже на скронях паморозь зимова

А Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день

Б Чужих два слова в пісні буде і пісня вже тоді чужа

В Закінчилася злива і хмари розійшлися

Г Квітах жито і ячмінь колос викидає

А Глянуть не встигнеш і вік промайне

Б Пройшла гроза і ніч промчала

В Минуло чимало років і крила поважчали

Г Дунув вітер понад степом і сліду не стало

А Чумацький віз тихо рипить міді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу

Б Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивилися у далечінь та ще високо ВВ небі лунали орли шукаючи нової поживи

В Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя

Г То по полю б я хотів чорним вихором летіти до мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти

А Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна , ти випросталася для волі

Б Ти , ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже , крута і непокірна , ти випросталася для волі

В Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже , крута і непокірна , ти випросталася для волі

Г Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна , ти випросталася для волі

А Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах , а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба

Б Безконечні стежки, скриті інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах , а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба

В Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах , а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба

Г Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких водять мене по нивах , а ниви котять та й котять , зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба

А Дощило й у повітрі віяло прохолодою

Б Який простір і як легко дихається в зеленому лісі!

В На хвилинку раптом стихли голоси й спинились тіні людей

Г Здавалося, десь угорі летить літак, наче метеорит

А і розмовляли про будівництво

Б й пообідали

В А мама покликала їх вечеряти

Г проте швидко взялися до справи

А Мальовничі міста в Україні але Хуст найкращий

Б У будинку було затишно й діти грались у кімнаті

В Мати проводжала козака на Січ і за селом вже лунали бойові пісні для

Г Гурт вийшов на сцену й зал почав аплодувати стоячи

А ...так що настрій зіпсувався на цілий день

Б ...бо кожен із нас почувався досить невпевнено

В проте погода посприяла нам і цього разу

Г й обговорювати можливі перешкоди