Складносурядне речення. Розділові знаки.

А Початок літа - і з- під батьківської опіки виривається молоде покоління.

Б Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.

В Під тихий крок зорі, під води призаснулі на цей пісок і ми покладемо свій крок.

Г Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвід, розворушують кожну гілочку.

А Годі бити байдики!

Б Осінь сіла відпочити.

В Зима з весною обнялися.

Г Ранки стають морозними.

А Мораль - у піску зарита.

Б У високості - блакить.

В Мій перший вірш написаний в окопі.

Г Старі дуби, спасибі вам за осінь!

А Лиш боротись - значить жить.

Б У нього очі - наче волошки в житі.

В У городі тиша й мовчазний передзвін сердець.

Г Напевне, у кожному з нас дрімає щось від Піфагора.

А Латаття ніжилось в озерах , зросли у рясці карасі.

Б На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

В Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх.

Г Усе іде,але не все минає над берегами вічної ріки.

А Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії.

Б Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

В Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Г Лиш коники в стерні сюрчали та марево ходило по землі.

А Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

Б Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

В Ще лише хвилина-друга й гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

Г Одна хвилина темного горя й умить усміхнулося направо усміхнулося наліво й золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

А коли ми повернулися з екскурсії.

Б хоча й за прогнозом й обіцяли негоду.

В як і очікуваного декілька днів сонця.

Г проте клекотів сильний вітер.

А коли вибігав у двір старий кіт.

Б ховалися комахи в невидимі щілини.

В і різко тараном падали вниз.

Г і розбивали небо блискавки.

А На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Б Удосвіта знову загинули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

В Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

Г В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

А Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Б Уночі спадали хмари і затихав Путивль.

В Під стріхою виграє соняшник і кручені паничі по ньому в'ються.

Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Б І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

В Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Г Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

А Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Б Лиш гул від копит степом котився та хліба шелестіли.

В А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

Реве Дніпро й лани широкополі межами пахнуть колосом шумлять.

А Тепло було й вишні цвіли рясно.

Б Заснули гори і долина і полонина в тиші спить.

В Ураз тріснуло щось на всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Г Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

А Микола направив струни повів смичком і жадібна пісня розтяглася по хаті.

Б На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.

В Проходять покоління по землі та кожне творчий слід свій залишає.

Г Зустрілись двоє пізно по зимі та вже на скронях паморозь зимова.

А Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Б Чужих два слова в пісні буде і пісня вже тоді чужа.

В Закінчилася злива і хмари розійшлися.

Г У квітах жито і ячмінь колос свій вже викидає.

А Глянуть не встигнеш і вік промайне.

Б Пройшла гроза і ніч промчала.

В Минуло чимало років і крила поважчали.

Г Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

А Чумацький віз тихо рипить міді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Б Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивилися у далечінь та ще високо в небі лунали орли шукаючи нової поживи.

В Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя.

Г То по полю б я хотів чорним вихором летіти й мавок тих серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

А Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна , ти випросталася для волі.

Б Ти , ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже , крута і непокірна , ти випросталася для волі.

В Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже , крута і непокірна , ти випросталася для волі.

Г Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна , ти випросталася для волі.

А Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба.

Б Безконечні стежки, скриті інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба.

В Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба.

Г Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких водять мене по нивах, а ниви котять та й котять , зелені хвилі та хлюпають ними аж у краї неба.

А Дощило й у повітрі віяло прохолодою.

Б Який простір і як легко дихається в зеленому лісі!

В На хвилинку раптом стихли голоси й спинились тіні людей.

Г Здавалося, десь угорі летить літак, наче метеорит.

А і розмовляли про будівництво.

Б й пообідали.

В А мама покликала їх вечеряти.

Г проте швидко взялися до справи.

А Мальовничі міста в Україні але Хуст найкращий.

Б У будинку було затишно й діти грались у кімнаті.

В Мати проводжала козака на Січ і за селом вже лунали бойові пісні.

Г Гурт вийшов на сцену й зал почав аплодувати стоячи.

А ...так що настрій зіпсувався на весь день.

Б ...бо кожен із нас почувався досить невпевнено.

В проте погода посприяла нам і цього разу.

Г й обговорювати можливі перешкоди.